Jobs 13
1 Se, alt sammen har mitt øie sett, mitt øre hørt og merket sig.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Det I vet, vet også jeg; jeg står ikke tilbake for eder.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Men jeg vil tale til den Allmektige, og jeg har lyst til å rettferdiggjøre mig for Gud.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Men I spinner løgn sammen, I er alle dårlige læger.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Gid I vilde tie stille! Det skulde bli regnet eder til visdom.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Hør nu på min tilrettevisning og merk på refselsene fra mine leber!
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Vil I tale urett til forsvar for Gud, og vil I til hans forsvar tale svik?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Vil I ta hans parti, eller vil I være sakførere for Gud?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Vil det gå eder godt når han ransaker eder, eller vil I narre ham, som en narrer et menneske?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Han vil tukte eder, om I i lønndom tar parti for ham.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Vil ikke hans høihet forferde eder, og redselen for ham falle over eder?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Eders tankesprog er askesprog; eders skanser blir til skanser av ler.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Ti, la mig være, så jeg kan tale, så får det komme over mig hvad det vil!
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Hvorfor skulde jeg bære mitt kjøtt mellem mine tenner? Jeg vil legge mitt liv i min hånd.
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Se, han vil drepe mig - jeg venter på ham; jeg vil bare rettferdiggjøre mine veier for hans åsyn.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Også det skal bli mig til frelse; for ingen gudløs kommer for hans åsyn.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Hør da nøie på mitt ord og la min forklaring trenge inn i eders ører!
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Se, jeg har saken i orden; jeg vet jeg skal få rett.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Hvem er den som vil gå i rette med mig? Ja, da vil jeg tie og opgi ånden.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Bare to ting må du ikke gjøre mot mig, da skal jeg ikke skjule mig for ditt åsyn:
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Ta din hånd bort fra mig, og la ikke dine redsler forferde mig!
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Så kall da, og jeg skal svare; eller la mig tale, og svar du mig!
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Hvor mange misgjerninger og synder har jeg? La mig få vite min brøde og min synd!
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Hvorfor skjuler du ditt åsyn og holder mig for din fiende?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Vil du skremme et bortblåst blad og forfølge det tørre strå? -
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 siden du idømmer mig så hårde lidelser og lar mig arve min ungdoms misgjerninger
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 og setter mine føtter i stokken og vokter på alle mine veier og drar en ring om mine fotsåler,
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 og dette gjør du mot en som tæres bort som makk-ett tre, som et klædebon møllet har ett.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
