Jobs 12
1 Da tok Job til orde og sa:
А Йов відповів та й сказав:
2 Ja sannelig, I er de rette folk, og med eder dør visdommen ut.
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 Også jeg har forstand, likesom I, jeg står ikke tilbake for eder, og hvem vet ikke dette?
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 Til spott for mine venner er jeg, jeg som ropte til Gud og fikk svar; til spott er jeg, den rettskafne og ulastelige.
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 Ulykken fortjener bare forakt efter de trygges mening; forakt venter dem hvis fot vakler.
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 Ødeleggeres telt blir i ro, og trygge er de som egger Gud til vrede, de som fører sin gud i sin hånd.
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 Men spør du dyrene, de skal lære dig, og himmelens fugler, de skal si dig det,
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 eller tal til jorden, og den skal lære dig, og havets fisker skal fortelle dig det.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Hvem skjønner ikke av alt dette at det er Herrens hånd som har skapt det,
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 han som har i sin hånd hver levende sjel og hvert menneskelegemes ånd?
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 Mon ikke øret prøver ord, likesom ganen smaker mat?
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 Hos gråhårede er visdom, og langt liv gir forstand.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 Hos ham er visdom og velde, ham hører råd og forstand til.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Se, han river ned, og det bygges ikke op igjen; han stenger for en mann, og det lukkes ikke op.
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 Han demmer for vannene, og de tørker bort, og han slipper dem løs, og de velter om jorden.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 Hos ham er styrke og visdom; i hans makt er både den som farer vill, og den som fører vill.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 Han fører rådsherrer bort som fanger, og dommere gjør han til dårer.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 Kongers tvangsbånd løser han og binder rep om deres lender.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 Han fører prester bort som fanger, og mektige menn støter han ned.
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 Han fratar prøvede menn mælet og oldinger deres innsikt.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 Han utøser forakt over fyrster, og de sterkes belte løser han.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 Han drar det skjulte frem av mørket og fører dødsskygge frem i lyset.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 Han lar folkene bli store, og han lar dem gå til grunne; han gir folkene vidt rum, og han fører dem bort.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 Høvdingene i landet fratar han forstanden og lar dem fare vill i et uveisomt øde;
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 de famler i mørke uten lys, og han lar dem rave likesom drukne.
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
