Jobs 11
1 Da tok Sofar fra Na'ama til orde og sa:
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 Skulde en ordflom bli uten svar, eller en ordgyter få rett?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 Skulde dine store ord drive menn til taushet, skulde du spotte uten at nogen skammer dig ut?
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 Og skal du få si: Ren er min lære, og skyldfri er jeg i dine øine?
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 Men bare Gud vilde tale og oplate sine leber mot dig
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 og åpenbare dig visdommens hemmeligheter, at det i dem er dobbelt forstand! Da måtte du nok innse at Gud tilgir dig noget av din misgjerning.
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 Mon du kan finne bunn i Guds vesen eller nå frem til den Allmektiges ytterste grense?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 Lengere enn jorden er dens mål og bredere enn havet.
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 Om han farer frem og setter i fengsel og sammenkaller retten, hvem vil da hindre ham?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 For han, han kjenner de falske folk og ser uretten, uten at han trenger å gi akt på den,
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 og selv en uvettig mann får forstand, og et ungt villesel blir født til menneske.
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 Hvis du retter ditt hjerte og utbreder dine hender til ham -
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 er det synd i din hånd, da ha den bort og la ikke urett bo i dine telt -
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 ja, da skal du, fri for lyte, opløfte ditt åsyn og stå fast og ikke frykte;
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 for du skal glemme din møie, som forbifarne vann skal du komme den i hu.
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 Og lysere enn middagen blir da ditt liv; mørket blir for dig som morgenen.
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 Og du skal være trygg, for da er det håp, og når du har sett dig vel omkring, kan du legge dig trygt til ro.
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 Og du skal hvile, og ingen skal skremme dig op, og mange skal søke din yndest.
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 Men de ugudeliges øine tæres bort; de har ingen tilflukt mere, og deres håp er å utånde sjelen.
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
