Hebreerne 3
1 Derfor, hellige brødre, I som har fått del i et himmelsk kall, gi akt på den apostel og yppersteprest som vi bekjenner, Jesus,
Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.
2 han som var tro mot den som gjorde ham dertil, likesom og Moses var i hele hans hus.
Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:
3 For denne er aktet så meget større ære verd enn Moses, som den som har gjort huset, har større ære enn huset selv.
більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його.
4 Hvert hus blir jo gjort av nogen; men den som har gjort alt, er Gud;
Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.
5 og Moses var vel tro i hele hans hus som tjener til å vidne om det som skulde tales,
І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;
6 men Kristus som Sønn over hans hus, og hans hus er vi, såfremt vi holder vår frimodighet og det håp som vi roser oss av, fast inntil enden.
Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.
7 Derfor, som den Hellige Ånd sier: Idag, om I hører hans røst,
Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,
8 da forherd ikke eders hjerter som ved forbitrelsen, på fristelsesdagen i ørkenen,
не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї,
9 hvor eders fedre fristet mig ved å sette mig på prøve, enda de så mine gjerninger i firti år;
де спокутували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й виділи дїла мої сорок років.
10 derfor harmedes jeg på denne slekt og sa: De farer alltid vill i hjertet; men de kjente ikke mine veier,
За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;
11 så jeg svor i min vrede: Sannelig, de skal ikke komme inn til min hvile!
так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.
12 Se til, brødre, at det ikke i nogen av eder er et ondt, vantro hjerte, så han faller fra den levende Gud;
Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.
13 men forman hverandre hver dag, så lenge det heter idag, forat ikke nogen av eder skal forherdes ved syndens svik;
А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.
14 for vi har fått del med Kristus, såfremt vi holder vår første fulle visshet fast inntil enden.
Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.
15 Når det sies: Idag, om I hører hans røst, da forherd ikke eders hjerter som ved forbitrelsen,
Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню".
16 hvem var det da vel som hørte den og dog forbitret ham? var det ikke alle de som gikk ut av Egypten ved Moses?
Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.
17 Og hvem var det han harmedes på i firti år? var det ikke på dem som hadde syndet, så deres kropper falt i ørkenen?
На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустинї?
18 Og om hvem var det han svor at de ikke skulde komme inn til hans hvile, uten om dem som ikke hadde villet tro?
Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?
19 Så ser vi da at det var for vantros skyld de ikke kunde komme inn.
І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.
