မြည်တမ်းစကား 3
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 ၁၀ ငါ့ကို ချောင်းမြောင်းသောဝက်ဝံကဲ့သို့၎င်း၊ မထင်ရှားသော အရပ်၌နေသော ခြင်္သေ့ကဲ့သို့၎င်း ဖြစ် တော်မူ၏။
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 ၂၂ ထာဝရဘုရားသည် သနားတော်မူ၍ ကရုဏာ တော်သည် မကုန်သောကြောင့် ငါတို့သည် ဆုံးရှုံးခြင်းသို့ မရောက်ဘဲနေကြ၏။
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 ၂၄ ငါ့ဝိညာဉ်၏ သဘောဟူမူကား၊ ထာဝရဘုရား သည် ငါ၏အဘို့ ဖြစ်တော်မူ၏။ ထိုကြောင့်၊ ကိုယ်တော် ကို ငါမြော်လင့်ပါ၏။
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 ၂၅ ကိုယ်တော်ကို မြော်လင့်သောသူနှင့် ကိုယ်တော် ကို ရှာသောသူ၏ စိတ်ဝိညာဉ်အား ထာဝရဘုရားသည် ကျေးဇူးပြုတော်မူ၏။
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Бо Господь не наві́ки ж покине!
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 ၃၉ အသက်ရှင်သောလူသတ္တဝါသည် အဘယ် ကြောင့် မြည်တမ်းရမည်နည်း။ မိမိဒုစရိုက်အပြစ်ကြောင့် မြည်တမ်းရမည်လော။
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 ၄၄ အကျွန်ုပ်တို့ ပဌနာစကားသည် အထံတော်သို့ မပေါက်နိုင်အောင်၊ မိုဃ်းတိမ်ဖြင့်ကိုယ်ကို ကွယ်ကာ တော်မူ၏။
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 ၄၅ အကျွန်ုပ်တို့ကိုလူမျိုးတို့တွင် လှည်းပစ်သော တန်မြက်ချေး အမှိုက်ကဲ့သို့၎င်း၊ ရွံစရာအရာကဲ့သို့၎င်း ဖြစ်စေတော်မူ၏။
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 ၄၇ အကျွန်ုပ်တို့သည် ကြောက်လန့်ဘွယ်သော အရာထဲသို့၎င်း၊ တွင်းထဲသို့၎င်း၊ သုတ်သင်ပယ်ရှင်း ဖျက်ဆီးခြင်းထဲသို့၎င်း ရောက်ကြပါပြီ။
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 ၅၀ ထာဝရဘုရားသည် ကောင်းကင်က ငုံ့ကြည့်၍ ရှုမှတ်တော်မမူမှီတိုင်အောင်၊ ငါ့မျက်ရည်သည် ကျ၍ အစဉ်မပြတ် ယိုစီးလျက်ရှိ၏။
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 ၅၆ အကျွန်ုပ်ခေါ်သံကို ကြားတော်မူသည်ဖြစ်၍၊ အကျွန်ုပ်ညည်းတွားအော်ဟစ်သောအခါ နားတော်ကို လွှဲတော်မမူပါနှင့်။
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 ၅၇ အကျွန်ုပ်သည် ကိုယ်တော်ကို ဟစ်ခေါ်သော အခါ၊ ကိုယ်တော်သည် ချဉ်းကပ်တော်မူ၍၊ မကြောက်နှင့် ဟု မိန့်တော်မူပြီ။
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 ၅၉ အိုထာဝရဘုရား၊ ကိုယ်တော်သည် အကျွန်ုပ် ခံရသော ညှဉ်းဆဲခြင်းကို မြင်တော်မူပြီ။ အကျွန်ုပ်အဘို့ တရားစီရင်တော်မူပါ။
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 ၆၀ သူတို့သည် အကျွန်ုပ်ကို ရန်ငြိုးဖွဲ့သမျှနှင့် မကောင်းသော အကြံရှိသမျှကို ကိုယ်တော်မြင်တော်မူပြီ။
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 ၆၂ အကျွန်ုပ်တဘက်၌ ထသောသူတို့၏ အပြစ်တင် ခြင်း၊ အကျွန်ုပ်တဘက်၌ တနေ့လုံးကြံစည်ခြင်းကို၎င်း ကိုယ်တော်ကြားတော်မူပြီ။
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 ၆၆ အမျက်တော်ထွက်၍ သူတို့ကို ညှဉ်းဆဲသဖြင့်၊ ထာဝရဘုရား၏ မိုဃ်းကောင်းကင်အောက်မှ သုတ်သင် ပယ်ရှင်းတော်မူပါ။
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
