ယောဘ 3
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
І Йов заговорив та й сказав:
3 ၃ ငါဘွားသော နေ့ရက်ပျက်စီးပါစေ။ သားယောက်ျားကို ပဋိသန္ဓေယူပြီဟုသိတင်းကြားပြောသော ညဉ့်လည်း ပျက်စီးပါစေ။
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 ၅ မှောင်မိုက်၊ သေမင်းအရိပ်သည် ထိုနေ့ရက် အသရေကို ရှုတ်ချပါစေ။ မိုဃ်းတိမ်ထပ် လွှမ်းမိုးပါစေ။ မွန်းတည့်အရှိန်ဖြင့် ကြောက်မက်ဘွယ် ဖြစ်ပါစေ။
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 ၉ ညဦးယံကြယ်တို့သည် မိုက်ပါစေ။ ထိုညဉ့်သည် အလင်းကိုတောင့်တ၍ မရပါစေနှင့်။ နံနက်မိုဃ်းလင်း ကို မမြင်ပါစေနှင့်။ အကြောင်းမူကား၊
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 ၁၅ မှူးမတ်တို့နှင့်၎င်း၊ ရွှေကိုရတတ်၍ ဘဏ္ဍာတိုက်၌ ငွေကိုအပြည့်သိုထားသောမင်းတို့နှင့်၎င်း ငါငြိမ်းရပြီ။
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 ၂၀ ဒုက္ခဆင်းရဲခံရသောသူအား အဘယ်ကြောင့်အလင်းကိုပေးသနည်း။ စိတ်နှလုံးခါးသောသူအား အဘယ်ကြောင့် အသက်ကိုပေးသနည်း။
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 ၂၁ သူတို့သည် သေခြင်းကို တောင့်တ၍မရနိုင်။ ဝှက်ထားသော ဥစ္စာကိုဘော်ခြင်းငှါ တူးသည် ထက်သေ ခြင်းအကြောင်းကို ဘော်ခြင်းငှါ သာ၍ထူးကြ၏။
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 ၂၃ မိမိသွားသောလမ်း ကွယ်ပျောက်သောသူ၊ ဘုရားသခင်ဆီးကာ ချုပ်ထားသောသူအား အလင်းနှင့် အသက်ကို အဘယ်ကြောင့် ပေးသနည်း။
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 ၂၄ အစာစားခြင်းအရာ၌ ငါညည်းတွားခြင်းရှိ၏။ ငိုကြွေးမြည်တမ်းခြင်း မျက်ရည်သည်လည်း ရေစီးသကဲ့သို့ ဖြစ်၏။
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 ၂၆ ငါသည်ငြိမ်ဝပ်ခြင်းမရှိ။ ချမ်းဧခြင်းမရှိ။ သက်သာခြင်းမရှိ။ ဒုက္ခဆင်းရဲသက်သက်ရှိသည်ဟု မြွက်ဆို လေ၏။
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
