नीतिसूत्रे 31
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 ४ हे लमुएला, द्राक्षरस पिणे हे राजांना शोभत नाही, आणि मादक पेय कोठे आहे? असे म्हणणे अधिपतींना शोभत नाही.
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 ९ तू आपले मुख उघड आणि जे योग्य आहे त्याचा योग्य रीतीने न्याय कर, आणि ते गरीब व गरजू आहेत त्यांची बाजू मांडून त्यांना न्याय कर.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 १५ रात्र गेली नाही तोच ती उठून, आपल्या कुटुंबासाठी अन्न शिजवते, आणि नोकर मुलींना काय करायचे ते काम वाटून देते.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 २१ आपल्या कुटुंबासाठी तिला बर्फाचे भय वाटत नाही, कारण तिचे सर्व कुटुंब किरमिजी वस्त्र पांघरलेले असते.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 ३० लावण्य फसवे आहे आणि सौंदर्य हे व्यर्थ आहे, पण तू जी स्त्री परमेश्वराचे भय धरते तिची प्रशंसा होते.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
