ഇയ്യോബ് 9
А Йов відповів та й сказав:
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 ൭ അവിടുന്ന് സൂര്യനോട് കല്പിക്കുന്നു; അത് ഉദിക്കാതെയിരിക്കുന്നു; അവിടുന്ന് നക്ഷത്രങ്ങളെ പൊതിഞ്ഞ് മുദ്രയിടുന്നു.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 ൧൧ അവിടുന്ന് എന്റെ അരികിൽ കൂടി കടക്കുന്നു; ഞാൻ അവിടുത്തെ കാണുന്നില്ല; അവിടുന്ന് കടന്നുപോകുന്നു; ഞാൻ അവിടുത്തെ അറിയുന്നതുമില്ല.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 ൧൨ അവിടുന്ന് പറിച്ചെടുക്കുന്നു; ആര് അവിടുത്തെ തടുക്കും? ‘നീ എന്ത് ചെയ്യുന്നു’ എന്ന് ആര് ചോദിക്കും?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 ൧൬ ഞാൻ വിളിച്ചിട്ട് അവിടുന്ന് ഉത്തരം അരുളിയാലും എന്റെ അപേക്ഷ കേൾക്കും എന്ന് ഞാൻ വിശ്വസിക്കുകയില്ല.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 ൧൭ കൊടുങ്കാറ്റുകൊണ്ട് അവിടുന്ന് എന്നെ തകർക്കുന്നുവല്ലോ; കാരണംകൂടാതെ എന്റെ മുറിവുകൾ വർദ്ധിപ്പിക്കുന്നു.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 ൨൦ ഞാൻ നീതിമാനായാലും എന്റെ സ്വന്തവായ് എന്നെ കുറ്റം വിധിക്കും; ഞാൻ നിഷ്കളങ്കനായാലും അവിടുന്ന് എനിയ്ക്ക് കുറ്റം ആരോപിക്കും.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 ൨൨ അതെല്ലാം ഒരുപോലെ; അതുകൊണ്ട് ഞാൻ പറയുന്നത്: അവിടുന്ന് നിഷ്കളങ്കനെയും ദുഷ്ടനെയും നശിപ്പിക്കുന്നു.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 ൨൪ ഭൂമി ദുഷ്ടന്മാരുടെ കയ്യിൽ ഏല്പിച്ചിരിക്കുന്നു; അതിലെ ന്യായാധിപന്മാരുടെ മുഖം അവിടുന്ന് മൂടിക്കളയുന്നു; അത് അവിടുന്നല്ലെങ്കിൽ പിന്നെ ആര്?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 ൨൮ ഞാൻ എന്റെ വ്യസനം എല്ലാം ഓർത്ത് ഭയപ്പെടുന്നു; അവിടുന്ന് എന്നെ നിർദ്ദോഷിയായി എണ്ണുകയില്ലെന്ന് ഞാൻ അറിയുന്നു.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 ൩൨ ഞാൻ അങ്ങയോട് പ്രതിവാദിക്കേണ്ടതിനും ഞങ്ങളൊരുമിച്ച് ന്യായവിസ്താരത്തിന് ചെല്ലേണ്ടതിനും അവിടുന്ന് എന്നെപ്പോലെ മനുഷ്യനല്ലല്ലോ.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
