ഇയ്യോബ് 21
А Йов відповів та й сказав:
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 ൭ ദുഷ്ടന്മാർ ജീവിച്ചിരുന്ന് വാർദ്ധക്യം പ്രാപിക്കുകയും അവർക്ക് ബലം വർദ്ധിക്കുകയും ചെയ്യുന്നത് എന്ത്?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 ൧൦ അവരുടെ കാള ഇണചേരുന്നു, നിഷ്ഫലമാകുന്നില്ല; അവരുടെ പശു പ്രസവിക്കുന്നു, കിടാവ് വളർച്ചയെത്താതെ നഷ്ടമാകുന്നതുമില്ല.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 ൧൫ ഞങ്ങൾ സർവ്വശക്തനെ സേവിക്കുവാൻ അവിടുന്ന് ആര്? ദൈവത്തോട് പ്രാർത്ഥിച്ചാൽ എന്ത് പ്രയോജനം?’ എന്നു പറയുന്നു.
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 ൧൭ ദുഷ്ടന്മാരുടെ വിളക്ക് കെട്ടുപോകുന്നതും അവർക്ക് ആപത്ത് വരുന്നതും ദൈവം കോപത്തിൽ കഷ്ടങ്ങൾ വിഭാഗിച്ച് കൊടുക്കുന്നതും എത്ര പ്രാവശ്യം!
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 ൧൯ ദൈവം അവന്റെ അകൃത്യം അവന്റെ മക്കൾക്കായി സംഗ്രഹിച്ചു വയ്ക്കുന്നു; അവൻ അത് അനുഭവിക്കേണ്ടതിന് അവന് തന്നെ പകരം കൊടുക്കട്ടെ.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 ൩൧ അവന്റെ നടപ്പിനെക്കുറിച്ച് ആര് അവന്റെ മുഖത്തു നോക്കി പറയും? അവൻ ചെയ്തതിന് തക്കവണ്ണം ആര് അവന് പകരംവീട്ടും?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 ൩൩ താഴ്വരയിലെ മണ്‍കട്ട അവന് മധുരമായിരിക്കും; അവന്റെ പിന്നാലെ സകലമനുഷ്യരും ചെല്ലും; അവന് മുമ്പ് പോയവർ അനേകം പേരാണ്.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
