Salamo 102
1 ie andeme’e vaho mandoa toreo aman’Añahare. Ry Iehovà, janjiño ty halaliko; le ampomb’ama’o ty toreoko.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Ko aeta’o amako ty lahara’o añ’andron-kaloviloviañe. atokilaño amako ty ravembia’o; malisà hanoiñe ahy ami’ty andro ikanjiako.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Mihelañe hoe hatoeñe o androkoo; miforehetse hoe an-toñak’ ao o taolakoo.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Pinaoke hoe ahetse ty troko vaho miheatse toe andikofako ty mitozin-kaneñe.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Mipitek’ an-taolako ao ty holiko ty ami’ty volam-piselekaiñako.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Hoe tangongo am-patrañe añe iraho, hoe vorondolon-dratraratra.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Mandre an-tsareke iraho; manahake ty tivoke miereñereñe an-tampènake ey.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Mañinje ahy lomoñandro o rafelahikoo; mamàtsy ahiko o mpirengevok’amakoo,
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Fa nihaneko hoe ampemba ty lavenoke, vaho linaroko firovetse ty finomako,
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 ty ami’ty haviñera’o naho ty fifombo’o, fa rinambe’o iraho le nahifi’o añe.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Manahake ty fipononòran-talinjo o androkoo; vaho miheatse hoe boka iraho.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Nainai’e eo irehe ry Iehovà, ty Tahina’o an-tarirats’ an-tariratse.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Hiongake irehe hitretre i Tsiône, fa tsatoke te hisohe’o, ie tondroke i nifantañañey.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 No’ o mpitoro’oo o vato’eo; mbore kokoa’ iereo o lembo’eo.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Soa te hañeveña’ o fifeheañeo ty tahina’ Iehovà, naho ze hene mpanjaka’ ty tane toy ty enge’o;
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 fa nitratrañàhe’ Iehovà ty Tsiône ie niboak’ amy enge’ey.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Nihaoñe’e ty halali’ o poi’eo; vaho tsy niambohoa’e ty toreo’ iareo
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Ho patereñe ho a ty tariratse mandimbe, soa te handrenge Ià ondaty mboe tsy nanoeñeo:
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 Nivazohoe’e boak’an-toe’e masiñe ankaboañ’ añe, nisary ty tane toy boak’ an-dikerañe eñe t’Iehovà,
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 hijanjiñe ty fiñeoñeom-pirohy, hañaha o nafatse havetrakeo
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 soa te ho talilie’ ondaty e Tsiône ao ty tahina’ Iehovà, naho ty enge’e e Ierosalaime ao,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 ie mifanontoñe ondatio, naho o fifeheañeo hitoroñe Iehovà.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Nado’e deme’e iraho añivon-dalañe eo; nitomore’e o androkoo.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Hoe iraho, Ry Andrianañahareko, ehe, ko ampisintahe’o añivo’ o androkoo iraho; mitakatse ze kila tariratse o tao’oo.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Haehae irehe ro nañoreñe ty tane toy, satam-pità’o o likerañeo.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Ho momoke iereo, fa nainai’e eo irehe; fonga hikoneatse hoe sikiñe hambo’e, ampilimbeze’o hoe sarimbo vaho ho vaoe’o iereo.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Fe tsy mihotike irehe, tsy mbia higadoñe o tao’oo.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Le lia’e ho eo o anam-pitoro’oo, le hijadoñe añatrefa’o eo o tiri’eo.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
