Ohabolana 7
1 O anake, ambeno o entakoo, vaho akafiro ama’o ao o fepèkoo;
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 Fejaño o lilikoo vaho miveloma, naho i Fañòhakoy manahake ty sainte maso’o;
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 Arohizo an-drambon-taña’o, sokiro an-takelan-tro’o.
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 Anò ty hoe ty hihitse; Rahavaveko irehe; vaho tokavo ty hoe: Rañetse, ty hilala,
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 hikalaña’ iareo azo tsy ho ami’ty tsimirirañe, tsy ho amy ambahiny malama firehakey.
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 Izaho an-dalan-keden-akibako ao nitilihitse an-tsingarakarake,
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 naho nisamba añivo’ o trentrañeo, nijiloveko an-teñateña’ o gaon-dahio, ty ajalahy tsy aman-dron-doha,
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 nitsake ty lalañe mioza an-kotso’e mb’eo, vaho nikopile mb’an-dalan-tsileke mb’añ’akiba’e mb’eo,
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 am-palipalitsieñe, ie ni-hariva ty andro, amy haien-kaleñe nimoromoroñey.
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 Le heheke ty rakemba mifanalaka ama’e, mihamiñe hoe tsimirirañe, hakalitahañe ty an-tro’e ao.
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 Ie mitazataza naho miola, tsy mimoneñe añ’akiba’e ao o tombo’eo;
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 mbore an-dalañey, mbore an-kiririsa, mijeke amy ze atao fitsileañe.
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 Fejañe’e i lahiy naho orofa’e vaho anoe’e ty hoe an-tarehe miriñake:
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 Amako ty soron-kanintsiñe vaho navahako anindroany o nifantàkoo;
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 aa le niakatse iraho hifañaoñan-tika, hitsoehako ty tarehe’o; heheke te tendreke.
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 Fa nilafihako i tihikoy, an-deny maviabiake boak’ e Mitsraime.
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 Fa namitsezako rame ty fandreako, voñem-bahoñe naho romba.
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 Antao ito higenoke ty hatea ampara’ te porea’ ty maraindray; antato hifalefale an-katea.
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 Tsy añ’anjomba ao ty valiko, fa nifokofoko añe,
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 Ninday drala an-koroñe, vaho tsy himpoly naho tsy zava-volañe.
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 An-tsiriry maro ty anigiha’e; an-tsoñi’e mamolavola ty anjira’e aze.
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 Orihe’ i ajalahiy amy zao, misìtse mb’eo hoe añombe ho lentañe, hoe ty gege an-dongòke ho liloveñe,
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 ampara’ te trofahañ’ ana-pale ty ate’e; hoe kibo mibororoñe mb’am-palàñe mb’eo, amoea’e t’ie famoeam-piay.
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 Ie amy zao ry anakoo, tsanoño iraho, vaho tsendreño ty entam-bavako.
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 Ko ado’o hivio mb’an-dala’e mb’eo ty tro’o; ko mandifike mb’añ’oloñolo’e mb’eo;
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 amy te maro ty tsinipo’e nifotsake, vaho tsifotofoto o navetra’eo.
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
