Ohabolana 5
1 O anake, tsendreño ty hihiko; atokilaño mb’am-pahilalako ty sofi’o,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 hifejaña’o ty filie-batañe, naho hañaja hilala o soñi’oo.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Mitsopa-tantele ty soñin-tsimirirañe, vaho malama te amo solikeo ty vava’e;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 f’ie mafaitse te amo vahon-tsoiñeo am-para’e, masioñe hoe fibara sambe-lela’e.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
5 Mizotso mb’am-pikoromaham-beo o tombo’eo, mitalifitse mb’an-tsikeokeok’ ao ty lia’e. (Sheol h7585)
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Tsy haraharae’e i lalan-kaveloñey; mihelahela o lala’eo, fe amoea’e.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Aa le mitsanoña ahy henaneo ry anake, vaho ko mivike amo entam-bavakoo.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Ahankaño lavits’ aze ty lala’o, vaho ko itotofa’o ty sariran-akiba’e;
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 tsy mone hatolo’o ami’ty ila’e ty enge’o, naho o tao’oo amy mifajifajiy,
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 mbore hampiboboke ty ambahiny ty haozara’o, vaho mb’añ’akiba’ ty alik’ama’o o nimokora’oo;
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 Hiñeoñeon-drehe añ’andron-kònka’o, ie mihomake ty nofo’o naho ty sandri’o,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 ami’ty hoe: Akore te nalaim-pandilovan-draho, naho niheje’ ty troko o endakeo!
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Tsy nitsendreñeko ty fiarañanaña’ o mpañanakoo, tsy nanokilañako sofiñe o mpañoke ahikoo.
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Fa an-titotse ho nianto iraho, añivo’ ty fivory naho i valobohòkey.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Minoma rano an-kadaha’o avao rano midoañe boak’an-tatefatse’o ao.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Hienene mb’an-dalambey mb’eo hao ty rano’o migoangoañeo? rano hitsiritsiok’ an-damoke eo?
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Ehe t’ie azo, fa ko andiva’o ami’ty ambahiny.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Ho soa-tata ty fipotitiaha’o, vaho irebeho ty valin-katora’o.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Hirañe mikoko re, renen-kira maintelèñe— hampaheneñe azo nainai’e o fatroa’eo, i fikokoa’ey avao ty hilosora’o.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Akore, anake, t’ie tsepahe’ ty karapilo? naho fihine’ ty arañan’ ambahiny?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Sindre añatrefam-pihaino’ Iehovà o lala’ ondatio, Songa tsikarahe’e o lalan-tsile’eo.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Ho fandrihe’ ty hatsivokara’e ty lo-tsereke, vaho hamihiñe aze am-bahotse o hakeo’eo.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Hikenkan-dre fa po-hilala, ty halosoran-kagegea’e ty hampivike aze.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
