Ohabolana 23
1 Ie miambesatse hitrao-pikama ami’ty mpifehe, biribirio ty añatrefa’o eo,
Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
2 vaho tohoro meso ty tretra’o naho mpanao avetse irehe.
і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
3 Ko lelalelae’o o raha mafiri’eo, fa mahakama mahatsikapy.
не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
4 Ko mamokotse vatañe ho mpañaleale, ijihero am-pisafiri’o.
Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
5 Ampihelañe’o fihaino hao ty tsy eo? fa toe mitsene elatse manahake ty vantio ty vara mitiliñe mb’an-dindiñe eñe.
свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
6 Ko kamae’o ty hàne’ o matitio, ko irie’o o aze mafirio;
не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
7 Fa hambañe ami’ty fañereñere’e añ’ova’e ao ty ie: hoe re ama’o; Mikamà naho minoma! fe tsy ama’o ty tro’e.
бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
8 Hilañe’o i pilipito’e nitsopehe’oy, vaho hianto i fañandriaña’oy.
той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
9 Ko misaontsy am-pitsanoña’ ty seretse, fa ho sirikae’e ty hihi’ o enta’oo.
Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
10 Ko avi’o ty nifaritsohañe haehae, vaho ko miaribañe ty tanem-bode-rae,
Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
11 amy te maozatse ty mpijeba’ iareo; hitohaña’e ty ama’o.
бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
12 Ampiantofo filie-batañe ty arofo’o, vaho volan-kilàla o ravembia’oo.
Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
13 Ko ahànkañe ami’ty ana’o ty lilo; fa tsy mahavetrake ty lafan-kobaiñe.
Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
ти різкою виб'єш його, — і душу його від шео́лу врятуєш. (Sheol h7585)
15 O anako, naho mahihitse ty tro’o, ho ehake ty troko,
Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 vaho hirebeke ty añ’ovako ao naho mahafivolañe ty hiti’e o soñi’oo.
і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
17 Ko apo’o ho tsikirihen-tro’o ty mpandilatse, fe imaneo lomoñandro ty fañeveñañe am’ Iehovà.
Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
18 Toe ey ty ho avy, vaho tsy haitoañe ty fisalalà’o.
бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
19 O anako, mitsanoña naho mahihira, vaho avantaño mb’amy lalañey ty tro’o.
Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Ko mitraok’ amo mpitolom-pitrini-divaio, ndra amo mpamotseke henao;
Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
21 fa songa hivarin-ko rarake ty mahake naho i jike; vaho hisikin-tsirodea ty poie.
бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
22 Tsendreño ty rae nisamak’ azo, vaho ko injè’o ty rene’o t’ie bey.
Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
23 Vilio ty hatò le ko aletake; ikalò hihitse naho anatse vaho hilala.
Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
24 Handia taroba ty rae’ i mahitiy; vaho hifalea’e i ana-dahy karafito nampiareñe’ey.
Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
25 Ampiehafo ty rae’o naho i rene’o; hampinembanembañ’ i nisamak’ azoy.
Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
26 O anake, atoloro ahiko ty tro’o, le ampifaleo amo satakoo o maso’oo.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
27 Kadaha laleke ty tsimirirañe, vaho vovoñe maifitse ty karapilo.
Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
28 Mivoñoñe ao re hoe malaso, vaho ampitomboe’e am’ondatio ty hatsivokarañe.
І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
29 Ia ty mioremèñe, ia ty mihontoke? Ia ty ampoheke? Ia ty mitoreo? Ia ty vinonotroboke tsy amam-poto’e; Ia ty ama-maso mandofiry?
В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
30 O mihenekeneke an-divaio, o mitolom-pitsopeke divay linaroo.
У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
31 Ko hentea’o ty hamena’ ty divay, ty fimilomilo’e am-pitovy ao, ty falamam-pioriha’e.
Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
32 Ie am-para’e mitifatse hoe lapetake vaho mihehetse hoe fandrefeala.
кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
33 Hahaoniñe sahàtse o maso’oo, vaho hivolan-kamengohañe ty ron-doha’o.
пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
34 Le hanahake ty mitsalalampatse aivo’ i riakey irehe, naho ty mandre ambone’ ty bodan-dain-dakañe eo.
І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
35 Namofok’ ahy iereo, fe tsy manaintaiñe; linafa’e fe tsy nireiko! Ombia te ho tsekake hipaiako indraike?
І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
