< Josoa 17 >
1 Nahazo anjara an-tsapake ka ty fifokoa’ i Menasè; toe ie ty tañoloñoloña’ Iosefe; I Makire ty tañoloñoloña’ i Menasè naho ty rae’ i Gilade, aa kanao nilahin-defoñe, ie ty nahazo i Gilade naho i Basane.
І ви́йшов жеребо́к для Манасіїного племени, бо він пе́рвенець Йо́сипів, Махірові, Манасіїному пе́рвенцеві, Ґілеадовому батькові, бо він був воя́к, то був йому Ґілеад та Башан.
2 Nahazo tane an-tsapake ka o ana’ i Menasè ila’eo ty amo hasavereña’eo; ho amo ana’ i Abiezereo, naho o ana’ i Kelekeo, naho o ana’ i Asrieleo, naho o ana’ i Sekemeo, naho o ana’ i Hefereo, vaho o ana’ i Semidao; ie ro ana-dahi’ i Menasè, ana’ Iosefe, ty amo hasavereña’eo.
І було для позосталих Манасіїних синів за їхніми ро́дами: синам Авіезера, і синам Хелека, і синам Азріїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шеміда. Оце сини Манасії, Йо́сипового сина, му́жі, за їхніми ро́дами.
3 Fe tsy nanañ’ ana-dahy t’i Tselofekhade, ana’ i Hefere, ana’ i Gilade, ana’ i Makire, ana’ i Menasè, fa anak’ ampela avao, inao ty añara’ o anak’ ampela’eo: i Maklae, i Noae, i Koglae, i Milkae naho i Tirtsae.
А в Целофхада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного, не було в нього синів, а тільки до́чки. А оце імена́ його дочо́к: Махла, і Ноа, і Хоґла, Мілка та Тірца.
4 Nimb’ añatrefa’ i Eleatsare mpisoroñe mb’eo iereo naho añatrefa’ Iehosoa ana’ i None, naho añatrefa’ o roandriañeo nanao ty hoe: Linili’ Iehovà t’i Mosè t’ie hitoloran-dova amo rahalahi’aio. Aa le amy lili’ Iehovày, nitolora’e lova amo longon-droae’eo.
І прийшли́ вони до священика Елеазара, і до Ісуса, Навинового сина, та перед начальників, говорячи: „Госпо́дь наказав був Мойсеєві дати нам спа́док серед наших братів“. І дав їм на Господній наказ спа́док серед братів їхнього батька.
5 Anjara folo ty nitsatoke ho a i Menasè mandikoatse i tane Gilade naho i Basaney, alafe’ Iardeney añe;
І випало для Манасії десять наділів, окрім землі Ґілеаду та Башану, що по той бік Йорда́ну,
6 amy te nanañ’ anjara amo ana-dahi’eo i anak’ ampela’ i Menasè rey; nahazo ty tane Gilade o ana’ i Menasè ila’eo.
бо Манасіїні до́чки посіли спа́док серед синів його, а гілеадський край був для позосталих Манасіїних синів.
7 Boak’ Asere pake Mikemetà aolo’ i Sekeme ty efe’ i Menasè; mionjomb’eo i efetsey añ’ila’e ankavana mb’ an-kiboho’ i En-Tapoà mb’eo.
І була Манасіїна границя від Ашер-Гамміхметату, що навпроти Сигему, і йде та границя на пі́вдень до мешканців Ен-Таппуаху.
8 A i Menasè ty tane’ i Tapoà’ fe a o ana’ i Efraimeo ty ila’ i Tapoà mifañefetse amy Menasè.
Для Манасії був край Таппуах, а місто Таппуах при Манасіїній границі — для Єфремових синів.
9 Mizotso mb’ an-tsaka Kanà mb’eo i efetsey, atimo’ i sakay, (a i Efraime añivo’ i Menasè ao i rova rey), mañolotse ty avara’ i sakay ty efe’ i Menasè vaho mandoak’ an-driakey.
І сходить та границя до потоку Кана, на південь від потоку. Ці міста́ Єфре́мові серед Манасіїних міст. А границя Манасії від пі́вночі до потоку, а кінча́лася при морі.
10 Mañatimo ty a’ i Efraime naho mañavaratse ty a’ i Menasè, le i riakey ro efe’e; mahatakatse i Asere t’ie avaratse naho Isakhare te atiñanañe.
На пі́вдень — Єфремове, а на пі́вніч — Манасіїне, а границею того було море. А в Аси́рі вони стикалися з пі́вночі, а в Іссаха́рі зо сходу.
11 Hoe zao o rova’ i Menasè e Isakhare naho e Asereo: i Beteseane naho o tanà’eo naho Ibleame naho o tanà’eo naho o mpimone’ i Dore naho o tanà’eo naho o mpimone’ i Endore rekets’ o tanà’eo, naho o mpimone’ i Taanàke rekets’ o tanà’eo vaho o mpimone’ i Megido rekets’ o tanà’eo, fifeheañe telo.
І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та його залежні міста, і Ївлеам та його залежні міста, і ме́шканці Доару та його залежні міста, і мешканці Таанаху та його залежні міста, і мешканці Меґіддо та його залежні міста, три верховини.
12 Tsy nahafandroake o mpimone’ i rova reio t’i Menasè; fe nifonem-pitobok’ amy taney o nte-Kanàneo.
Та Манасіїні сини не могли повиганяти ме́шканців цих міст, і ханаане́янин продовжував сидіти в тому кра́ї.
13 Aa naho nitombo ty haozara’ o ana’ Israeleo le nametsaha’ iareo haba o nte-Kanàneo, fa tsy fonga rinoake.
І сталося, коли Ізраїлеві сини стали сильні, то дали ханаанеянина на дани́ну, а вигнати — не вигнали його.
14 Ninday saontsy am’ Iehosoa ka o ana’ Iosefeo nanao ty hoe: Aa vaho akore te tinolo’o anjara raike naho vaki’e ho lovako, ie oniñe te ondaty jabajaba ami’ty fitahia’ Iehovà ahy?
І говорили Йо́сипові сини з Ісусом, кажучи: „Чому ти дав мені на спа́док один жеребо́к та наділ один, а я ж народ числе́нний, бо до цього ча́су благослови́в мене Господь“.
15 Le hoe ty natoi’ Iehosoa: Aa kanao ondaty ra’elahy irehe, akia mb’ añ’ala mb’eo vaho hatsafo ho azo ty tanen-te Perize naho ty a o Rafào, ie maifitse ama’o o vohibohi’ i Efraimeo.
І сказав до них Ісус: „Якщо ти народ числе́нний, то піди до лісу, та й повикорчо́вуєш собі там у кра́ї періззе́янина та рефаїв, бо Єфремова гора стала тісна́ для тебе“.
16 Le hoe o ana’ Iosefeo: Tsy mahatsak’ anay o vohibohitseo, naho songa manan-tsarete viñe o nte-Kanàne mimoneñe am-bavataneo, o e Beteseane naho amo tanà’eo vaho o amy vavatane’ Iizreeleio.
І сказали Йо́сипові сини: „Не ви́стачить нам тієї гори, та й залізна колесни́ця в кожного ханаане́янина, що сидить у долині, як у того, що в Бет-Шеані та в його залежних містах, так і в того, що в долині Ізрее́льській“.
17 Tinoi’ Iehosoa i anjomba’ Iosefey, i Efraime naho i Menasè, ty hoe: Kanao ondaty jabajaba irehe, lifots-aozarañe; tsy ho anjara raik’ avao ty ho azo;
І сказав Ісус до Йо́сипового дому, до Єфрема та до Манасії, говорячи: „Ти числе́нний народ, і в тебе сила велика, — не буде тобі один жеребо́к,
18 fe ho azo i vohibohitsey, fa ndra t’ie ala, ho hatsafe’o, le ho azo pak’añ’ efe’e lavitse añe; fa ho roahe’o o nte-Kanàneo ndra t’ie aman-tsarete viñe, ndra te maozatse.
але буде тобі гористий край; а що там ліс, то ви́корчуй його, і будуть тобі й його кі́нці. Бо ти виженеш ханаане́янина, хоч у нього колесни́ці залізні, хоч він сильни́й“.