Jaona 4
1 Aa ie niarofoana’ i Talè te jinanji’ o Fariseoo te namory naho nandipotse mpioke maro te amy Jaona t’Iesoà,
Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
2 (Toe tsy nampilipotse t’Iesoà, fa o mpiama’eo.)
хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
3 le nienga Iehodà re nibalike mb’e Galilia añe,
Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
4 f’ie tsi-mete tsy niranga i Samaria;
І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
5 aa le nivotrak’ an-drova’ i Samaria atao Sikara re, marine’ ty toetse natolo’ Iakobe am’ Iosefe ana’e.
Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
6 Teo ty vovo’ Iakobe. Nivozak’ amy fañavelo’ey t’Iesoà le niambesatse amy vovoñey; ie fa ho oram-paheneñe.
Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
7 Nimb’eo amy zao ty rakemba nte-Samaria hitari-drano, le hoe t’Iesoà ama’e: Anjotsò rano iraho.
Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
8 (fa nihitrik’ mb’an-drova añe o mpiama’eo hikalo mahakama.)
Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
9 Aa hoe i rakemba nte-Samariay ama’e: Aa vaho akore te Ihe Jiosy, ro mipay rano amako: izaho ampela nte Samaria? (amy te tsy mifañaoñe amo nte-Samariao o Jiosio.)
Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 Le hoe ty natoi’ Iesoà, Naho nifohi’o ty falalàn’ Añahare naho o nanao ama’o ty hoe: Anjotsò rano, le ho nihalalia’o vaho ho nanjotsoa’e rano veloñe.
Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
11 Hoe re tama’e: O Aba, tsy amam-pavintan-dRehe, laleke o vovoñeo, aia ty hahazoa’o ze o ranon-kaveloñe zao?
Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Ihe hao ro bey te am’ Iakobe raen-tika nanolots’ anay ty vovoñe tìañe, ie nikamae’ o ana’eo naho o hare’eo?
Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
13 Natoi’ Iesoà ty hoe, Ze minoñe ty rano toy mbe haran-drano avao,
Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
15 Hoe i rakembay tama’e, O Aba, meo ahy i rano zay tsy haran-dranoako naho tsy hitohàko mb’etoa hitarike.
Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
16 Hoe re tama’e: Akia, kanjio ty vali’o le mb’etoa.
Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
17 Tinoi’ i rakembay ty hoe: Tsy amam-baly iraho. Hoe t’Iesoà tama’e: To i asa’oy te tsy amam-baly;
Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18 ie nanam-baly lime naho tsy vali’o i ama’o henaneoy. Mahity i enta’oy.
Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
19 Hoe i rakembay tama’e, O Aba, apotako te mpitoky irehe.
Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Fitalahoan-droae’ay ty vohitse toy, fa hoe ka nahareo te e Ierosaleme ao ty toem-pitalahoa’ ondatio.
Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
21 Hoe t’Iesoà tama’e: O rakembao, atokiso, ho tondroke ty sa tsy hitalahoa’ areo aman-dRae, ke ami’ty vohitse toy he e Ierosaleme ao.
Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
22 Tsy fohi’ areo ty iambanea’ areo fe fanta’ay ty italahoa’ay amy te boak’ amo Jiosio ty fandrombahañe.
Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
23 Fa ho tendreke ty ora, naho toe ie henaneo, te hitalaho aman-dRae an-troke naho an-katò o toe mpitalahoo; ie ro paian-dRae hitalaho ama’e.
Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
24 Arofo t’i Andrianañahare, le tsi-mahay tsy hitalaho añ’ arofo naho an-katò o mpitalaho ama’eo.
Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
25 Hoe i rakembay tama’e: Apotako te hitotsak’ atoy t’i Mesia (i atao Norizañey); ie avy ro ho taroñe’e amantika ze he’e.
Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
26 Hoe t’Iesoà tama’e: Ie izaho mirehak’ ama’o.
Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
27 Niloneak’ amy zao o mpiama’eo le nilatsa te ie nifanaontsy ami’ty rakemba, fe leo raike tsy nañontane aze ty hoe: Ino ty paia’o? ndra: Akore te isaontsia’o?
І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“або: „Про що з нею гово́риш?“
28 Nado’ i rakembay i vatavo’ey vaho nienga mb’an-drova ao nitalily am’ondatio ty hoe:
Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
29 Antao hahaoniñe t’indaty nitalily amako ze fonga satako. Hera ie i Norizañey?
„Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
30 Niakatse i rovay iereo, nimb’ama’e mb’eo.
І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
31 Nanohiñ’ aze amy zao o mpiama’eo, nanao ty hoe: O Talè, mikamà.
Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
32 Fe hoe ty nanoa’e: Aman-kànen-ko haneñe tsy fohi’ areo iraho.
А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
33 Aa le nifamesoveso ty hoe o mpiama’eo: Hera teo ty nanjotso ama’e?
Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
34 Hoe t’Iesoà tam’ iereo, Ty haneko, le ty manao ze satri’ i nañitrik’ Ahiy vaho ty hañeneke o fitoloña’eo.
Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
35 Tsy fisaontsi’ areo hao ty hoe: Mbe añe ty efa-bolañe vaho ho toly ty sabo? Inao ty itaroñako: ampiandrao fihaino, le taringìto o tetekeo t’ie rifo te ho tataheñe henanekeo.
Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
36 Fa mitakatse ty rima’e o mpanatakeo, naho manontom-boa ho an-kaveloñe nainai’e, soa te hitrao-pirebeke ty mpitongy naho ty mpanatake. (aiōnios g166)
А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. (aiōnios g166)
37 Izay ty mahatò ty tsara manao ty hoe: Mitongy ty raike vaho manatake ty ila’e.
Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
38 Nahitriko hanatake ty tsy nimokora’ areo; o ila’eo ty nifanehake vaho niziliha’areo i nivozaha’ iareoy.
Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
39 Aa le maro amo nte Samaria hirik’ amy rovaio ty niantok’ aze ty amy enta’ i rakembaiy nanao ty hoe: Natalili’e ahiko ze fonga sata nanoeko.
З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
40 Aa le nimb’ ama’e mb’eo o nte Samariao nihalaly ama’e ty hañialo am’iereo, vaho niambesatse ao roe andro re.
А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
41 Maro ka ty niantoke ty amo tsara’eo,
Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42 naho nanao ty hoe amy rakembay: Tsy i saontsi’oy avao ty mampiantok’ anay, fa nahajanjiñe ka izahay, vaho rendre’ay te toe ie i Norizañey, i Mpandrombake ty voatse toiy.
А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
43 Ie heròne, le nienga mb’e Galilia añe.
Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
44 (Toe fa natalili’ Iesoà te tsi-vara an-tane’e ty mpitoky.)
Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
45 Aa ie nandoake e Galilia ao le nampihovae’ o nte Galiliao —ie fa niisa’ iareo o raha iaby nanoe’e e Ierosaleme añe amy sabadidakeio, toe namonje’ i sabadidakey ka iereo.
А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
46 Aa le niherem-b’e Kana’ i Galilia t’Iesoà, mb’amy nanoe’e rano ho divay añey. Teo ty roandriañe, te natindri’ ty rare e Kapernaome ao ty ana-dahi’e.
Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
47 Aa ie jinanji’e te nienga Iehodà mb’e Galilia mb’eo t’Iesoà, le niheo mb’eo le nihalalia’e ty hizotso mb’eo hañafake i ana’e fa heta’ey.
Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
48 Le hoe t’Iesoà tama’e: Naho tsy mahaonim-biloñe naho halatsàñe nahareo, le tsy miantok’ avao.
Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
49 Fe nanoa’ i roandriañey ty hoe: O Aba, ehe mizotsoa, tsy mone hivetrake i anakoy.
Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
50 Hoe t’Iesoà ama’e: Akia, veloñe i ana’oy. Natokisa’ indatiy i nitsaràe’ Iesoà ama’ey le nimpoly.
Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
51 Ie nizotso mb’eo, le nifanalaka ama’e o mpitoro’eo, nitalily te veloñe i ana’ey.
А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
52 Aa le nañontanea’e ty ora nitsaitsaihe’e, le hoe iereo ama’e: Omale amy ora faha-fitoy te niafak’ ama’e i firemporempoañey.
А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
53 Nifohin-drae’e t’ie i ora nitsarà’ Iesoà ty hoe: Veloñe i ana’oy. Le niantoke re rekets’ o añ’anjomba’e iabio.
Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
54 Izay ty viloñe faha-roe nanoe’ Iesoà sikal’ amy niakara’e Iehodà mb’e Galilia añey.
Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
