Joba 8
1 Nanoiñe amy zao t’i Bildade nte-Sohy:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 Pak’ombia te ho saontsie’o o raha zao? Ampara ombia te ho tio-bey avao o entam-palie’oo?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Mengohen’ Añahare hao ty zaka? Ampiolahe’ i El-Sadai hao ty hatò?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Ie nandilats’ azo o ana’oo, le nasese’e ami’ty haozara’ o fiodia’eo.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Aa naho nitsoehe’o t’i Andrianañahare vaho ty fiferenaiña’ i El-Sadai,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 naho malio naho vantan-drehe, le hivañona’e hampipoly i akiban-kavantaña’oy.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 Le ndra te nikede ty fifotora’o, hitombo ho ra’elahy ty figadoña’o.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Ehe añontaneo i sà’ taoloy vaho imaneo o nitsikarahen-droae’eo,
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 Bahimo tika fa toly omale avao, mbore talinjo ambone’ ty tane toy o andron-tikañeo.
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 Aa vaho tsy ho toroa’ iareo hao, hisaontsy ama’o, hañakatse entañe boak’ añ’arofo’ iareo ao?
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Mahafitiry hao ty vinda lehe tsy an-tane hinake? Hitiry tsy aman-drano hao ty vondro?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Ie maindoñe, tsy nibiraeñe, le mbe miheatse aolo’ ze hene rongoñe.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Izay ty lala’ o mañaliño an’ Andrianañahareo; toe modo fitamàñe ty tsy aman-Kake.
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 Ie maràntsañe ty fiatoa’e; naho fararotse ty fatokisa’e.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Hiatoa’e ty anjomba’e fe tsy hahafijadoñe; vontitire’e fe tsy leo’e.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Maindoñindoñe re añatrefa’ i àndroy andrevaha’ o tsampa’eo i golobo’ey,
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 vandindire’ o vaha’eo ty votrim-bato, i traño-vatoo nitsifira’ iareoy.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Ie ombotañe amy toe’ey, le ho lañe’e, ami’ty hoe, Mbe lia tsy nahatrea azo iraho.
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Eka, Izay ty haeha’ i lia’ey, mbe hitiry amo debokeo ka ty ila’e.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Oniño te tsy ho farien’ Añahare ty vañoñe vaho tsy ho tohaña’e o lo-tserekeo.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Mbe ho lifore’e fiankahafañe ty falie’o naho o fivimbi’oo am-pazake.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Ho saroñen-kasalarañe ze malaiñe azo, ho modo ty kivoho’ o tsivokatseo.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
