Joba 5
1 Mikoiha arè! ia ty ao t’ie hanoiñe azo! Ia amo masiñeo ty hitoliha’o?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Mañe-doza ami’ty minè ty hasosora’e, zevoñe’ i famarahia’ey ty derendereñe.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Fa nitreako te nivahatse ty dagola, fe nozoñeko amy zao ty akiba’e.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Lavi-pipalirañe o tiri’eo, demoheñe an-dalambey ey, vaho tsy eo ty mpandrombake.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Kamae’ o salikoeñeo ty nitatahe’e, tsindrohe’ iereo boak’am-patik’ao; midañadaña amo vara’eo ty kòboñe
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Tsy miboak’ an-debok’ ao ty hasotriañe, naho tsy mitiry an-tane ao ty hankàñe;
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Fe ampoheke t’indaty te samake manahake ty fionjona’ ty fipitsin’afo.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Izaho ho nipay an’Andrianañahare vaho i Andrianamboatse ty nitaroñako o entakoo—
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 amy Mpanao raha mampañeveñe tsy taka-tsikaraheñey, raha tsitantane tsivatse.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 I mampahavy orañe an-tane atoy, vaho mañirake rano an-teteke ey;
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Hampitongoà’e ambone o mirèkeo, le honjonem-b’am-pipalirañe o mandalao.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Avorembore’e ty kilili’ o kalitakeo, soa tsy hahapi-draha o taña’eo.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Tsepahe’e ami’ty fikitrofa’e o kanteo, vaho misaok’ añe ty fikinià’o mengokeo.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Ie manjo ieñe te antoandro, mijimenjimè hoe an-kaleñe te tsipinde-mena.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Fe rombahe’e am-pibara am-bava’iareo, ty rarake am-pità’ o maozatseo.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Aa le aman-ko tamae’e o rarakeo, fe mampikite-bava ty haratiañe.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Haha t’indaty endahan’ Añahare; le ko tsambolitio’o ty fandilova’ i El-Sadai.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Ie mandafa, le bandie’e; mitrabake, le melañe’ o fità’eo.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Ho haha’e irehe am-peh’ohatse eneñe; Eka, im-pito tsy hipaok’ azo ty hankàñe.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 Ho jebañe’e ami’ty havilasy irehe an-tsan-kerè, naho ami’ty haozara’ i fibaray an-tsàn’aly.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Harovan-drehe ami’ty fifiaham-pameleke, f’ie tsy ho hembañe te itsatohan-kekoheko.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Hiankahafa’o ty hankàñe naho ty kerè, le tsy hatahora’o ze bibi’ ty tane toy.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Ie hirai-lia amo vato an-tetekeo vaho hiharo-rehak’ ama’o o biby an-kivokeo.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Ho rendre’o te mierañerañe ty akiba’o, ho tilihe’o ty golobo’o le tsy ho motso ze ama’e ao.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Ho fohi’o te maro o ana’oo, ho mira ami’ty hatsifotofoto’ o ahetse an-tane atoio o tarira’oo.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Homb’an-kibori’o ao irehe ami’ty haañon-kaantera’o, manahake ty fitroara’ o toboron’ ampembao an-tsa’e.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Heheke! fa nitsikarahe’ay, le ie Izay. Inao! irendreho, ho ami’ty hasoa’o.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
