Joba 38
1 Nanoiñe Iobe boak’ an-talio amy zao t’Iehovà ami’ty hoe:
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2 Ia ze o mampaieñe vere añ’enta’e tsy aman-kilalao?
„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
3 Midiaña vania hoe ondaty; le hañontaneako, vaho ho toiñe’o.
Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
4 Taia v’iheo te najadoko o faha’ ty tane toio? Taroño kanao mahilala.
Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
5 Ia ty nisafiry o zehe’eo naho fohi’o? he ia ty namavatse taly ama’e?
Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
6 Najadoñe ami’ty inoñ’ o faha’eo? ia ka ty nampitsatoke ty vato-lahi’e?
У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
7 Ie hene nitrao-pisaboañe o vasia-maraiñeo vaho fonga nipoñak’ an-drebeke o anan’ Añahareo.
коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
8 Ke ia ty nampigabeñe i riakey an-dalam-bey, ie vaho niboloañe boak’an-koviñe ao.
І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
9 Ie nitseneako saroñe an-drahoñe, naho sokotry an-kamoromoroñañe.
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
10 Ie nafepèko o efe’eo vaho nampijadoñe ty sikada’e naho o lala’eo,
і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
11 Ami’ty hoe: Efets’ etoa ty homba’o, le tsy ilikoarañe; etoañe ty hanjirañe o onja’o mitoabotseo.
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
12 Fa linili’o hao i maraiñey, sikal’am-pifotoran’ andro’o añe, he nampahafohine’o i fanjirik’androy hao i toe’ey,
Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
13 hamihina’e o indran-taneo, hañifihañe ama’e o lo-tserekeo?
щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
14 Ie miova hoe lietse ambanem-boli-pitomboke, miboake hoe volon-tsaroñe ty vinta’e.
Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
15 Fe tanañe amo tsereheñeo ty hazavà’iareo, vaho ampipozaheñe ty sira mizonjoñe.
І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
16 Fa niziliha’o hao ty figoangoaña’ i riakey? hera nijelanjelañe an-goledo’ i lalekey?
Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
17 Fa nibentareñ’ ama’o hao o lalam-bein-kavilasio? fa niisa’o hao o lalan-talinjom-pihomahañeo?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
18 Apota’o hao ty fienene’ ty tane toy? abejaño naho hene fohi’o?
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
19 Aia ty lalam-bam-pimoneña’ i hazavàñey? Naho i ieñey, aia ty akiba’e?
Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
20 Hanesea’o mb’am-pifaritsoha’e añe: hitinoña’o o lalam-ban-kiboho’e mb’eo?
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
21 Fohi’o kanao Izay ty nisamahañ’ azo, vaho tsivatse o andro’oo!
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22 Fa nimoaha’o hao ty fañajañe i fanalay? Nioni’o hao ty famandroñañe o havandrao?
Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
23 I nahajako ho an-tsan-kasotriañey, ho amy andron-kotakotake naho fialiañey?
які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
24 Lalañe aia ty ifampirià’ i hazavàñey, ty ifampitsiriaria’ i tiok’atiñanañey an-tane atoy?
Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
25 Ia ty nihaly talaha ho a i fisorotombahañey, ndra ty lalan-kombà’ i àmpin-kotrokey?
Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
26 Hahavia’ ty orañe an-tane tsy ama’ondaty, ndra an-diolio pok’ olombeloñe,
щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
27 hahaeneñe i fatram-bey mangoakoakey hitovoaña’ i ahetsey hitiry?
щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
28 Manan-drae hao i orañey? Ke ia ty nampiareñe o tsopan-jonoo?
Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
29 Boak’ an-kovi’ ia o fanalao? Le i pilitem-panalan-dikerañey, ia ty nisamak’ aze?
Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
30 Ie mihagàñe hoe vato ty rano, vaho mijihetse ty tarehe’ i lalekey?
Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
31 Lefe’ o feheñe hao o silisili’ i Kimào, ndra ampibalaheñe ty vahots’ i Kesileo?
Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
32 Hampiakare’o an-tsà’e hao t’i Mazarote? Ho tehafe’o hao t’i Aiìse rekets’ o ana’eo?
Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
33 Fohi’o hao o fañèn-dikerañeo? Ho lefe’o ajadoñe hao ty fifehea’ iareo ty tane toy?
Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
34 Mahafipoña-peo mb’an-drahoñe mb’eo v’iheo, hahaliporañ’ azo an-drano bey?
Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
35 Mahafañirake hotroke v’iheo, hihiririña’e mb’eo, hanoa’iareo ty hoe: Intoan-jahay?
Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
36 Ia ty nampipoke hihitse an-troke ao? Ia ka ty nanolotse hilala añ’ arofo?
Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
37 Ia ty mahafañiake o rahoñeo ami’ty hihi’e? ke mahafañiliñe o zonjon-dikerañeo,
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
38 ie ampibokobokoeñe ty deboke, vaho mifampipiteke o vonga’eo?
коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
39 Ho tsatsae’o haneñe hao ty liona? Ho eneñe’o hao ty hatea-hane’ o liona tora’eo,
Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
40 Ie mikoloto an-dakato ao, ie misimotse ami’ty mangongòñe ao?
як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
41 Ia ty mamahan-tsindroke o koàkeo, ie mikoaik’ aman’Añahare o ana’eo, naho mikariokariok’ avao tsy aman-kaneñe?
Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
