Joba 3
1 Modo Izay le nanoka-palie t’Iobe namatse i andro’ey,
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 hoe ty nilañone’ Iobe:
І Йов заговорив та й сказав:
3 Ehe te ho mongoreñe ty andro nahatoly ahiko, naho ty haleñe nanoeñe ty hoe: Inao, niareñe lahilahy.
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 Ehe te ho ieñe i andro zay; lonike te tsy ho vazohon’ Añahare boak’ ambone ao, vaho tsy hipisaña’ ty hazavàñe.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Ehe t’ie ho tsepahe’ ty hamoromoroñañe naho ty talinjon-kavilasy; lonike te hitozòhan-drahoñe; ee te hampirevendreveñe aze ze fonga mahamainten-gero’ i àndroy
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 Le i haleñe zay: hiambotrahan-kamoromoroñañe, tsy hitrao-pirebeke amo andro’ i taoñeio; tsy hizilik’ ami’ty ia’ o volañeo.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Hete! ehe ho beitsiterake i haleñe zay, tsy himoaham-peon-kafaleañe.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Ee te hamatse aze o mpamoiñ’ androo, o veka’e hampibarakaoke i fañaneñeio,
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Ho maieñe abey o vasiañe am-palipalitsieñeo: angao re hipay hazavàñe fa tsy hahatrea; ee t’ie tsy ho sambae’ ty holimaso’ i maraiñey;
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 amy te tsy narindri’e i lalan-koviñey, naho tsy nakafi’e amo masokoo ty hasotriañe.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 Ino ty tsy nahasimb’ ahy an-koviñe ao? Akore te tsy namoeako fiay te niboloañe?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Ino ty nandrambesa’ o ongotseo ahiko? naho o fatroa ninonoakoo?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 Ie ho nihity ampitsiñañe ao; ho niroro naho nitofa avao,
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 mindre amo mpanjakao naho o mpisafiri’ ty tane toio, o mamboatse hakoahañe ho am-bata’eo;
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 naho o ana-donak’ amam-bolamenao, o mameno akiba am-bolafotio:
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 hera ho nanahake ty tsi-ambolañe naetake, anak’ ajaja niboloañe mboe lia’e tsy nahatrea hazavàñe.
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 Ao ty fitroara’ o lo-tserekeo amo firohandroha’eo; ao ka ty fitofà’ o màmakeo.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 Mitraok’ am-pierañerañañe o mpirohio, tsy mahajanjiñe ty fiarañanaña’ i mpamorekekey.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Ao ty bey naho ty kede: vaho votsotse amy talè’ey ty ondevo.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 Ino ty añomezan-kazavàñe ty misotry, naho ty haveloñe amo mafaitse añ’ova’eo?
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 ze mitama hihomake, fe tsy avy, ie tsikaraheñe mandikoatse o vara mietakeo;
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 o mandia taroba naho mirebeke t’ie nahatendreke kiborio?
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 [Ino ty anoloran-kazavàñe] amy t’indaty nietahan-dalañe, ie nigoloboñen’Añahare?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 Misolo ty fihinanako ty fiselekaiñako, vaho midoañe hoe rano ty fitoreoko.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 Amy te mifetsak’ amako o mampangebahebak’ ahikoo, naho mivovo amako i ihembañakoy,
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 tsy mierañeran-draho, tsy mipendreñe, tsy mitsiñe fa pok’eo ty hekoheko.
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
