Joba 29

1 Tinoi’Iobe i lañona’ey, ami’ty hoe:

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 Ee t’ie nanahake o volañeo, naho o andro narovan’ Añahare ahikoo;

„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

3 ie niiloilo ambone’ lohako eo ty failo’e, naho i hazavà’ey ty nirangako añ’ieñe ao;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

4 ie tañ’andro naha añoñ’ay ahy, vaho tambone’ kibohoko eo ty firañetan’ Añahare;

як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

5 ie mbe tamako t’i El-Sadai, naho niarikoboñ’ ahy o keleiakoo;

коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

6 ie nisasan-kendron-dronono o liakoo, vaho nadoandoa’ o vatoo amako ty menake!

коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

7 Ie niakatse mb’an-dalambein-drova mb’eo iraho, ie rinambeko antameañe eo i fitobohakoy.

Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

8 Nisitak’ ahiko o ajalahio te zoeñe, songa niongake ty bey vaho nijohañe;

як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

9 Nitroatse ami’ty fivesoveso’e o roandriañeo vaho nitàm-palie.

зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

10 Nianjiñe ty fiarañanaña’ o roandriañeo, le nipitek’ an-dañilañy o famele’eo.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

11 Ie jinanjin-dravembia, le natao’e haha iraho, ie niisam-pihaino, le nitalily ahy;

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

12 amy te rinombako ty rarake nikai-drombake, i bode-rae tsy amam-pañimbay.

бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

13 Nivotrak’ amako ty tata’ i nipetrokey, vaho nampisaboeko an-kaehake ty arofo’ o vantotseo.

Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

14 Niombeako ty havantañañe, le nisalora’e; nanahake ty sabaka reke-tsarimbo ty havañonako.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

15 Ni-fihaino ami’ty fey iraho, naho fandia amo kepekeo.

Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

16 Ni-rae’ o poie’eo, vaho nitsikaraheko ty nipaia’ i alik’amakoy.

Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

17 Pinekako ty famotsi’ o tsereheñeo naho tinavako amo nife’eo i nitsindrohe’ey.

Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

18 Le hoe ty fitsakoreako, t’ie hikenkañe añ’akibako ao, naho hampimiràko amo faseñeo ty androko;

І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

19 mitsiriaria mb’an-drano o vahakoo vaho mialeñe amo tsampakoo ty zono.

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

20 Vao amako nainai’e ty engeko, vaoeñe an-tañako ao ty faleko.

Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

21 Nijanjiñe naho nandiñe ahy ondatio, nianjiñe t’ie namereako.

Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

22 Ie nilañon-draho, tsy nisaontsy iereo, nitsopatsopak’ am’iereo o entakoo.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

23 Hoe orañe ty nandiñisa’ iareo ahiko; ie nipaña-palie hoe aman’ oram-panjaka.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

24 Nisomilahako t’ie tsy niantoke; le tsy nazè’ iereo ty filoeloean-tareheko.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

25 Jinoboko ty lala hombà’ iareo vaho nitoboke hoe talè, nimoneñe hoe mpanjaka ami’ty borizà’e, manahake ty mpañohòm-pandala.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!