Joba 28
1 Toe ao ty lakato fitsikaraham-bolafoty naho ty toem-pitranaham-bolamena.
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 Akareñe an-debok’ ao ty viñe, le tranaheñe am-bongam-bato ty torisike.
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 Fongore’e ty ieñe, tsikarahe’e pak’ am-para-piefera’e ao ty vato, an-kamoromoroñañe naho an-talinjon-kavilasy ao.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 Anokafa’e lalam-pigodañañe, lavi-pimoneñañe; andikofam-pandia, miradorado ao, mitsikadròtse lavits’ ondaty.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 Ty tane toy, ama’e ty iboaha’ ty mahakama; ambane’e ao hoe trobotroboen’ afo.
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 Angalan-tsafira o vato’eo, naho volamena an-debo’e ao.
місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 Tsy hay o voro-pamaokeo i lalañey; tsy trea’ ty maso’ i hitikitikey.
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
8 Tsy nilià’ o bibi-ly mpireñetseo; mbe tsy nipiapia ambone’e eo ty liona.
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
9 Ahiti’e mb’amo vato-pilakeo ty fità’e vaho avalitaboa’e reke-bahatse o vohitseo.
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
10 Kaohe’e amo vatoo ty talàha vaho oni-pihaino’e ze atao vara.
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11 Sebaña’e o torahañeo tsy hiorike; aboa’e mb’an-kazavàñe o raha nikafitseo.
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
12 Fe aia ty hahaoniñañe hihitse? Aia ka ty toe’ o hilalao?
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
13 Tsy fohi’ondaty ty vili’e, toe tsy tendrek’ an-tane’ o veloñeo.
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
14 hoe i lalekey, Tsy amako atoa; le hoe i riakey, Tsy amako etoa.
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
15 Tsy ikaloam-bolamena, vaho tsy andanjàm-bolafoty.
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 Tsy añoharañe ami’ty volamena’ i Ofire, ndra an-tsohame sarotse ndra safira.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
17 Tsy añirinkiriña’ ty volamena ndra ty kristaly, tsy tsalohem-panake volamena ki’e.
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 Tsy ivolañañe ty vaton-driake ndra vato-soa; ambone’ o hangeo ty fikaloan-kihitse.
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
19 Tsy oharañe ama’e ty pit-dae’ i Kose, tsy ibalibalihem-bolamena hiringiri’e.
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
20 Hirik’ aia arè o hihitseo? Vaho aia ty toe’ o hilalao?
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
21 Ie mikafits’ am-pihaino’ ze atao veloñe, vaho mietak’ amo voron-tiokeo.
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
22 Hoe ty Tsikeokeoke naho i Havilasy: fa nahatsanon-talily aze o sofi’aio.
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Arofoanan’ Añahare i lala’ey, fohi’e ka i toe’ey.
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24 Jilove’e pak’ añ’olo’ ty tane toy, vazoho’e ze he’e ambanen-dikerañe ao.
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
25 Ie nanolora’e lanja o tiokeo, vaho nanjara’e an-kapoake o ranoo;
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
26 ie nafepè’e o orañeo, naho ty lala’ o helats’ampiñeo;
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
27 Le nivazohoe’e, nitseize’e; najado’e vaho tsinikara’e.
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28 Le hoe re am’ondatio, Inao: Ty fañeveñañe amy Talè, Izay ro hihitse; ty fisitahañe an-karatiañe ro hilala.
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
