Hebreo 9
1 Toe amam-pañèm-pitalahoañe miavake i fañina taoloy, naho toetse miavake an-tane atoy.
Мав же і перший заповіт постанови богослужби та земну святиню.
2 Nihajarieñe ty kibohotse, amy valoha’ey ao i mpitàm-pailoy naho i talatalay, vaho i fampiatrefañe mofoy; ie i efetse miavakey.
Була́ бо уряджена перша скинія, яка зветься „Святе“, а в ній був світильни́к, і стіл, і жертовні хліби.
3 An-kalo’ i lamba fañefetse faharoey ty kivoho atao: i Masiñe do’ey,
А за другою засло́ною скинія, що зветься „Святе́ Святих“.
4 ama’e ao i fañembohañe volamenay naho i vatam-pañina nohoñem-bolamena ami’ty lafe’e iabiy, tama’e ao i korojy volamena nañajàñe maney, naho i kobai’ i Arone nibotibotiy, vaho i takelam-pañina rey;
Мала вона золоту кадильницю й ковче́га заповіту, усюди обку́того золотом, а в нім золота посу́дина з ма́нною, і розцві́ле жезло́ Ааро́нове та табли́ці заповіту.
5 nitongoa ama’e eo i kerobe aman-engeñe rey nañaloke i kapem-pañeferañey, fe tsy sindre habeja’ay i tsaraeñey.
А над ним херуви́ми слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.
6 Ie nihajarieñe hoe izay i raha rey, le mimoake boak’ andro amy efetse valoha’ey o mpisoroñeo mitoloñe amy fitalahoañey.
При такому ж уря́дженні до першої скинії вхо́дили за́вжди священики, пра́влячи служби Богові,
7 Fe amy faha-roey, le indraike boa-taoñe ty iziliha’ ty mpisorom-bey avao, naho tsy mahay tsy minday lio ho banabanaeñe ty amo tahi’eo vaho ty amo hakeo’ ondatio.
а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він прино́сить за себе й за лю́дські провини.
8 Abeja’ i Arofo-Masiñey te mbe tsy misokake ty homb’ amy toetse masiñey ao naho mbe mijadoñe i kibohotse valoha’ey.
Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
9 (Fañòharañe ami’ty henaneo izay, ) ama’e ty banabanaeñe o enga naho soroñe tsy mahaheneke ty mpitalaho am-pitsakorea’e ao,
Вона образ для ча́су теперішнього, за якого прино́сяться да́ри та жертви, що того не можуть вдоскона́лити, щодо сумління того, хто служить,
10 amy t’ie mahakama naho finomeñe vaho fisasàñe avao—fañè amo nofotseo, najadoñe ampara’ ty sa fañavaoañe.
що тільки в потравах та в напо́ях, та в різних обмива́ннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до ча́су направи.
11 Aa ie totsake eo i Norizañey, mpisorom-bei’ o raha fanjàka ho avio, aman-kivoho soa naho fonitse te amy teoy, ie tsy nanoem-pitàñe, vaho tsy ami’ty voatse toy,
Але́ Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотво́рною, цебто не цього втво́рення,
12 le tsy ami’ty lion’ose ndra temboay fa amy lio’ey ty niziliha’e amy toetse masiñey indraike nahafonitse, ie fa ama’e ty fañahàñe tsy modo. (aiōnios g166)
і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення. (aiōnios g166)
13 Aa naho ty lio’ o oseo naho o baniao vaho ty lavenon-kiloa nafitse amo maleotseo ro mañefetse ho ami’ty fañaliovañe o nofotseo,
Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла,
14 sandrake ty lio’ i Norizañey añamy Arofo tsy modoy, ie nengae’e tsy aman-kila aman’ Añahare i fañòva’ey, ro hahalio ty arofo’ areo amo sata-mateo, hitoroñe an’ Andrianañahare veloñe. (aiōnios g166)
скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! (aiōnios g166)
15 Izay ty maha mpañalañala’ i fañina vaoy aze, handrambesa’ o kinanjio i lova nainai’e nampitamañey—ty amy fañorihan-dio mijebañe iareo amo fandilarañe ambane’ i fañina valoha’ey. (aiōnios g166)
Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку. (aiōnios g166)
16 Fa amo fañinao, tsy mete tsy henefañe te mate i raha mamente i fañinay.
Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,
17 Toe agado’ i raha linentay i fañinay, Amy t’ie tsy mijadoñe naho tsy fa mate heike i raha mamente azey.
заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.
18 Toe tsy niventèñe ka i fañina valoha’ey naho tsy an-dio.
Тому й перший заповіт освячений був не без крови:
19 Aa ie nitaròñe’ i Mosè am’ondaty iabio ze hene fañè’ i Hake, le rinambe’e ty lion-temboay naho ose miharo rano naho hasiñe mena naho seva vaho nafitse’e amy bokey vaho am’ondaty iabio,
Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Зако́ном усьому наро́дові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,
20 ami’ty hoe: Intoy ty liom-pañina linilin’ Añahare ama’ areo.
проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“
21 Mbore nafitse’e amy kivohoy naho amy ze hene voròvom-pitalahoañe i lioy.
Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю.
22 Aa naho amy Hake, didý tsy fonga eferan-dio, vaho tsy eo ty fañahàn-kakeo naho tsy ampiorihan-dio.
І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення.
23 Aa le tsy mahay tsy neferañe amy rezay o saren-drahan-dikerañeo, fe nanao soroñe ambone’ izay o raha an-dikerañeo.
Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами.
24 Tsy nizilik’ an-toetse masiñe namboarem-pitàñe i Norizañey, (i nitsikombe i toe iey) fa an-dikerañe ao, hiatrefa’e aman’ Añahare henaneo ho an-tika.
Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,
25 Ie ka tsy hitolom-pañenga i fañòva’ey (manahake ty fimoaham-pisorombey boa-taoñe reketse ty lio tsy aze);
і не тому́, щоб часто прино́сити в жертву Себе, як первосвященик входить у святиню кожнорічно з кров'ю чужою,
26 Naho tsy izay, tsy mete tsy nitolom-pilofeke re boak’ ami’ty fañamboareñe ty voatse toy. F’ie henaneo an-tsàn-konka’e toy te niboake indraik’ avao hañefetse o tahiñeo amy nisoroña’ey i fañòva’ey. (aiōn g165)
бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закла́дин світу, а тепер Він з'явився один раз на схи́лку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. (aiōn g165)
27 Fa manahake te linahatse ho a ondatio ty hivetrake indraik’ avao, vaho i zakay,
І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд,
28 zay ka i Norizañey, ie nisoroñañe indraik’ avao hivave ty hakeo’ i màroy ro mbe hitotsake fañindroe’e, tsy ty amo hakeoo, fa ty handrombake o mitamà azeo.
так і Христос один раз був у жертву прине́сений, щоб „поне́сти гріхи багатьох“, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасі́ння.
