Joba 8
1 Dia namaly Bildada Sohita ka nanao hoe:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 Mandra-pahoviana no hiteny toy izany ianao, ka ho rivotra mahery ny teny aloaky ny vavanao?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Andriamanitra va hamadika ny fitsarana, na ny Tsitoha hamadika ny rariny?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Raha nanota taminy ny zanakao, dia efa nampanodiaviny azy ny fahadisoany.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Fa raha ianao kosa mandroso mitady an’ Andriamanitra ka mifona amin’ ny Tsitoha.
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 Ary raha madio sy mahitsy ianao, dia hifoha hamonjy anao tokoa Izy ary hampiadana indray ny fonenan’ ny fahamarinanao,
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 Ka na dia kely aza no niandohanao, dia ho lehibe indrindra no hiafaranao.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Fa masìna ianao, anontanio ange ny ntaolo, ka fantaro ny hevitra hitan’ ny razany
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 (Fa vao omaly isika ka tsy mba mahalala, fa aloka ihany ny androntsika etỳ ambonin’ ny tany);
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 Tsy ireny va no hampianatra anao ka hilaza aminao ary hamoaka teny avy ao am-pony?
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Haniry va ny zozoro, raha tsy eny amin’ ny fotaka? Hitrebona va ny harefo, raha tsy misy rano?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Mbola maitso izy sady tsy voajinja, kanefa malazo alohan’ ny zava-maitso rehetra.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Toy izany no lalan’ izay rehetra manadino an’ Andriamanitra; Ary ho very ny fanantenan’ ny mpihatsaravelatsihy,
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 Fa ho maito ny fanantenany, eny, ho tranon-kala ny tokiny.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Miankina amin’ ny tranony izy, kanjo tsy maharitra iny; Mihazona azy mafy izy, kanjo tsy mahazaka azy iny.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Mitsimoka tsara tandrifin’ ny masoandro izy, ary ny rantsany misandrahaka eo amin’ ny tanimboliny;
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 Mifelipelika mifaniditra eo amin’ ny korontam-bato ny fakany ary mahazo any anelanelany;
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Kanjo nony fongorany hiala amin’ ny fitoerany izy, dia handà azy izany ka hanao hoe: Tsy mbola nahita anao akory aho.
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Indro, izany ihany no fifalian’ ny lalan-kalehany; ary hisy hafa indray mitrebona avy amin’ ny vovoka.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Indro, Andriamanitra tsy hanary ny olona tsy manan-tsiny ary tsy hitantana ny mpanao ratsy;
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Mbola hofenoiny hehy ny vavanao sy hoby ny molotrao.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Izay mankahala anao hitafy henatra; Ary tsy hisy intsony ny lain’ ny ratsy fanahy.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
