Joba 4
1 Dia namaly Elifaza Temanita ka nanao hoe:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Raha misy sahy miteny aminao, dia ho sosotra va ianao? Fa raha ny mamehy vava kosa, iza moa no mahazaka izany?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Indro, efa nananatra ny maro ianao. Ary ny tanana miraviravy efa nampaherezinao;
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Ny teninao efa nanohana izay efa saiky lavo, ary ny lohalika malemy efa nampahatanjahinao
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 Nefa ankehitriny mba manjo anao kosa izany, ka dia kivy ianao, Mihatra aminao izany, ka raiki-tahotra ianao
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Tsy ny fivavahanao va no tokinao? Ary tsy fanantenanao va ny fahitsian’ ny lalanao?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Masìna ianao, tsarovy fa iza moa no very tsy nanan-tsiny? Ary taiza no nisy olo-mahitsy naringana?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 Araka izay efa hitako, dia izay miasa heloka sy mamafy fahoriana no mijinja izany.
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 Ny fofonain’ Andriamanitra no andringanana azy. Eny, ny fofonain’ ny fahatezerany no mahalevona azy.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Ny feon’ ny olona, eny, ny feon’ ny liona masiaka, ary ny nifin’ ny liona tanora dia ombotana;
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Mirenireny ny lion-dahy noho ny tsi-fahitany remby, ary miely ny zanaky ny liom-bavy.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 Nisy teny tonga tamiko mangingina, ary ny sofiko nahare siosio avy taminy,
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 Tamin’ ny eritreritra avy amin’ ny tsindrimandry alina, raha sondrian-tory ny olona,
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 Dia azon-tahotra sy hovotra aho, ka nampihorohoro ny taolako rehetra izany.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 Ary nisy fanahy nandalo teo anatrehako ka nampitsangam-bolo ny tenako.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Nijanona izy, nefa tsy nahafantatra ny tarehiny aho; Nisy endri-javatra teo anoloan’ ny masoko; Nisy fanginana, dia nandre feo aho nanao hoe:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 Ho marina noho Andriamanitra va ny zanak’ olombelona? Ho madio noho ny Mpanao azy va ny olona?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Indro, tsy matoky ireo mpanompony aza Izy, eny, ny anjeliny aza ataony ho tsy tonga ohatra.
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 Koa mainka izay mitoetra ao an-trano tany, sady avy tamin’ ny vovoka no nihaviany, ary mora poritra noho ny kalalao izy;
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Indray andro monja dia montsana izy; Tsy misy misaina azy, na dia levona mandrakizay aza izy.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Tsy voaongotra va ny kofehin-dainy ao aminy? Maty izy, nefa tsy mbola nanam-pahendrena.
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
