Joba 3

1 Rehefa afaka izany, dia niloa-bava Joba ka nanozona ny androny

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

2 nanao hoe:

І Йов заговорив та й сказав:

3 Foàna anie ny andro nahaterahako sy ny alina izay nanao hoe: Misy zazalahy vao torontoronina!

„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

4 Izany andro izany dia aoka ho maizina, ary aoka tsy hitady azy Andriamanitra any ambony; ary aoka tsy hisy mazava hamirapiratra aminy;

Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.

5 Aoka ny aizina sy ny aloky ny fahafatesana hahalasa azy indray; Aoka ny rahona hitatao eo amboniny; Aoka izay zavatra mahamaizina ny andro hampahatsiravina azy.

Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

6 Izany alina izany aoka ny aizim-pito hisambotra azy; Aoka tsy hiara-mifaly amin’ ny andron’ ny taona izy. Ary tsy ho tonga amin’ ny isan’ ny volana;

Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

7 Indro izany alina izany aoka ho momba izy; Aoka tsy ho velona ao ny hoby;

Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

8 Aoka hanozona azy ny mpanozona andro, Izay mahay mamoha ny dragona;

Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!

9 Aoka ho maizina ny kintan’ ny marainany; Aoka hiandry ny mazava izy, nefa tsy hisy, ary aoka tsy ho faly mahita ny hodimason’ ny maraina izy,

Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

10 Satria tsy nanidy ny varavaran’ ny kibon’ ineny izy ka tsy nanafina fahoriana tamin’ ny masoko.

бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!

11 Nahoana re aho no tsy maty hatrany am-bohoka e, ary tsy niala aina, fony vao nivoaka avy tany an-kibo e?

Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?

12 Nahoana no nisy lohalika niandry ahy? Ary nahoana no nisy nono hinonoako?

Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?

13 Fa raha tsy izany, dia efa nandry aho toy izay ka niadana, eny, natory aho ka afa-tsasatra,

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок

14 Teo amin’ ny mpanjaka sy ny mpanolo-tsaina avy amin’ ny tany, izay nanao ireny tanàna efa rava,

з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,

15 Na teo amin’ ny andriandahy izay manana volamena sady mameno volafotsy ny tranony;

або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!

16 Na efa tsy ary toy ny zaza tsy tonga volana aho ka nafenina, dia toy ny zaza izay tsy nahita ny mazava akory.

Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?

17 Any no itsaharan’ ny ratsy fanahy tsy hampitebiteby, ary any ny reraka no afa-tsasatra;

Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,

18 Miara-miadana avokoa ny mpifatotra; Tsy mandre ny feon’ ny mpampiasa izy.

разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!

19 Samy any ny kely sy ny lehibe, Ary ny mpanompo dia afaka amin’ ny tompony.

Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...

20 Nahoana no fahazavana no mba omena ny reraka, ary fiainana ho an’ izay latsaka amin’ ny fangidiana?

І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,

21 Izay miandry fahafatesana, nefa tsy avy izy, sady mitady azy mihoatra noho ny fitady harena nafenina:

що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,

22 Izay faly indrindra sady ravoravo, raha mahita ny fasana,

тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,

23 Dia olona izay mandeha ao amin’ ny maizina sady voafefin’ Andriamanitra manodidina.

мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?

24 Fa mialoha ny haninkaniko ny fitolokoko, ary migororoana toy ny rano ny fidradradradrako;

Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,

25 Fa Izay atahorako no mahazo ahy, ary izay angovitako no manjo ahy.

бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.

26 Tsy mbola nahita fiadanana na fitsaharana na fakàna aina akory aza aho, dia tonga indray ny tebiteby.

Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“