Joba 27
1 Dia mbola nandroso nanao oha-teny ihany Joba ka nanao hoe:
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 Raha velona koa Andriamanitra, Izay efa nandà tsy hanome ahy ny rariny, sy ny Tsitoha, Izay efa nampangidy ny aiko.
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 Fa mbola ato anatiko ihany ny aiko, ary eo am-bavoroko ny Fanahin’ Andriamanitra.
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 Dia tsy hanao teny tsy marina ny molotro, ary tsy hanonom-pitaka ny lelako.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Sanatria raha hanaiky ny anareo ho marina aho! Mandra-pialan’ ny aiko dia tsy hanaiky ny tenako ho manan-tsiny aho.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 Ny fahamarinako dia hazoniko mafy ka tsy ho foiko; Ny foko tsy manome tsiny ahy akory na dia ny amin’ ny androko iray monja aza.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 Aoka ho hita fa ratsy fanahy ny fahavaloko, ary tsy marina izay mitsangana hanohitra ahy.
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Fa inona no fanantenan’ ny mpihatsaravelatsihy, raha maito ny ainy, ka tsoahan’ Andriamanitra ny fanahiny?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Hihaino ny fitarainany va Andriamanitra, raha ozoim-pahoriana izy?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Ho azony hiravoravoana va ny Tsitoha? Hahazo miantso an’ Andriamanitra mandrakariva va izy?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Hampianatra anareo ny amin’ ny tànan’ Andriamanitra aho, ary tsy hisorona anareo aho ny amin’ ny hevitry ny Tsitoha.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Indreo, ianareo rehetra samy efa nahita izany; Koa nahoana ianareo no manao hevi-poana?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 Izao no anjaran’ ny ratsy fanahy avy amin’ Andriamanitra, sy lovan’ ny lozabe raisiny avy amin’ ny Tsitoha:
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 Na dia mihamaro aza ny zanany, dia ho an’ ny sabatra ihany ireny. Ary ny zaza aterany tsy ho voky hanina;
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Ny ankohonany sisa dia hasitrik’ Ifahafatesana, ary tsy hisaona azy ny mpitondratenany;
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Na dia mahary volafotsy hoatra ny vovoka aza izy ary mahangona fitafiana hoatra ny fotaka,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 Eny, manangona ihany izy, nefa ny marina no hitafy izany, ary ny tsy manan-tsiny no hizara ny volafotsy;
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 Manao ny tranony tahaka ny an’ ny lolofotsy izy, ary tahaka ny trano rantsan-kazo ataon’ ny mpiandry voly;
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 Ao avokoa ihany ny hareny, raha vao mandry izy; Nefa nony ahirany ny masony, dia tsy ao intsony ireny.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Ny fampahatahorana mahatratra azy tahaka ny riaka: Nony alina paohin’ ny tafio-drivotra izy;
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 Ny rivotra avy any atsinanana mampiainga sy mahalasa azy ka mipaoka azy hiala amin’ ny fitoerany;
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 Asian’ Andriamanitra izy ka tsy iantrany, ary mandositra dia mandositra ho afaka amin’ ny tànany izy;
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Tehafin’ ny olona tanana izy sady isitrisirany ka ampialainy amin’ ny fonenany.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
