Joba 20

1 Dia namaly Zofara Namatita ka nanao hoe:

І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

2 Noho izany dia mamaly ahy ny eritreritro, eny, noho ny fihetsiketsiky ny saiko.

„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

3 Reko lalandava ny anatra mampahamenatra ahy; Ary ny fanahiko mamaly ahy avy amin’ ny fahalalako.

Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Tsy fantatrao va fa hatramin’ ny ela, eny, hatrizay nampitoerana ny olona tetỳ ambonin’ ny tany,

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

5 Dia vetivety foana ny firavoravoan’ ny ratsy fanahy, ary indray mipi-maso monja ny fifalian’ ny mpihatsaravelatsihy?

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

6 Fa na dia mipaka amin’ ny lanitra aza ny hahavony, ka mitehika amin’ ny rahona ny lohany,

Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

7 Dia ho very mandrakizay toy ny dikiny ihany izy; Izay nahita azy dia hanao hoe: Aiza izy?

проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 Manidina tahaka ny nofy izy ka tsy ho hita; Eny, ampandosirina tahaka ny tsindrimandry amin’ ny alina izy.

Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

9 Ny maso izay mijery, dia indray mitopy ihany no ahitany azy; Ary dia tsy hahita azy intsony ny fitoerany.

його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

10 Ny zanany hitambitamby amin’ ny malahelo, ary ny tànany ihany no hampody ny hareny.

Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

11 Ny taolany dia feno ny herin’ ny fahatanorana, Nefa hiara-mandry aminy eo amin’ ny vovoka izany.

Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

12 Na dia mamy ao am-bavany aza ny ratsy, ka afeniny ao ambanin’ ny lelany,

Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

13 Ary tsitsiny ka tsy foiny, fa tehiriziny ao amin’ ny lanilaniny ihany,

над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

14 Dia miova ny haniny ao an-kibony, ka aferon’ ny vipera no ao anatiny.

то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

15 Harena no nateliny, nefa aloany indray; Loaran’ Andriamanitra hiala ao an-kibony izany.

Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

16 Ny poizin’ ny vipera no hotsentsefiny; Hahafaty azy ny lelan’ ny menarana.

Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

17 Tsy ho faly mahita renirano izy, dia ony sy riaky ny tantely sy ronono.

Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

18 Tsy azony atelina izay nikelezany aina, fa tsy maintsy hampodiny; Na dia be aza ny hareny, dia tsy ho araka izany ny hafaliany.

Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

19 Fa nampahory sy nahafoy ny reraka izy ka naka trano an-keriny, fa tsy hahatontosa azy.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Satria tsy mahalala mionona ny kibony, dia tsy hahavonjy ny tenany mbamin’ ny tiany indrindra izy.

Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Tsy misy tsy tratry ny fieremany; Ka dia tsy haharitra ny fiadanany.

Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

22 Ho poriporitra izy, na dia mihoa-pampana aza ny fananany; Ny tanan’ ny ory no hamely azy.

за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

23 Halefan’ Andriamanitra ny fahatezerany mirehitra hameno ny kibony; Eny, halatsany aminy toy ny ranonorana izany ho hanina ho azy.

Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

24 Raha mandositra ny vy fiadiana izy, dia hahavoa azy miboroaka ny tsipìka varahina;

Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

25 Tsoahany izany, ka mivoaka avy amin’ ny tenany; Eny, ny manelatselatra dia mivoaka avy amin’ ny aferony; Lasa izy azon’ ny fahatahorana mafy.

Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

26 Ny aizim-pito no voarakitra ho amin’ ny raki-malalany; Afo tsy tsofina no handoro azy sady handevona izay sisa ao amin’ ny lainy.

При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

27 Hambaran’ ny lanitra ny helony, Ary ny tany hitsangana hiampanga azy,

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

28 Ho lasa ny harena tafiditra ao an-tranony; Eny, ho levona izany amin’ ny andro fahatezerany.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

29 Izany no anjaran’ ny ratsy fanahy avy amin’ Andriamanitra, sy lova voatendrin’ Andriamanitra ho azy.

Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“