Psalmi 77

1 Azava dziesma, dziedātāju vadonim Jedutunam. Es saucu ar savu balsi uz Dievu un brēcu, es saucu uz Dievu, un Viņš klausās uz mani.

Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.

2 Bēdu laikā es meklēju To Kungu, mana roka izstiepjas naktī un nenogurst, mana dvēsele negribās būt iepriecināma.

У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.

3 Kad es Dievu pieminu, tad es nopūšos; kad es apdomāju, tad mana sirds bēdājās. (Sela)

Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)

4 Tu turi nomodā manas acis es esmu tā izmisis, ka nespēju runāt.

Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.

5 Es pieminu vecos laikus, senos gadus,

Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.

6 Es atminu savu dziesmu naktī, mana sirds ir domu pilna, mans gars meklē gaismu.

Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:

7 Vai tad Tas Kungs atstums mūžīgi un vairs nebūs žēlīgs?

Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?

8 Vai tad Viņa žēlastība mitēsies mūžam? Vai tā solīšana pagalam uz bērnu bērniem?

Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?

9 Vai tad Dievs ir aizmirsis žēlot? Vai Viņš aizslēdzis dusmībā Savu sirds žēlastību? (Sela)

Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)

10 Tad es saku: tās ir manas bēdas; tā Visuaugstākā labā roka to var nogriezt.

Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».

11 Es pieminu Tā Kunga darbus, es tiešām pieminu Tavus brīnumus no veciem laikiem.

Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.

12 Es pārdomāju visus Tavus darbus un pieminu, ko Tu dari.

Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.

13 Ak Dievs, Tavs ceļš ir svēts; kur ir tāds liels Dievs, kā Tu, Dievs?

Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?

14 Tu esi tas stiprais Dievs, kas brīnumus dara; Savu spēku Tu esi darījis zināmu tautu starpā.

Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.

15 Savus ļaudis Tu esi atpestījis ar stipru elkoni, Jēkaba un Jāzepa bērnus. (Sela)

Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)

16 Ūdeņi Tevi redzēja, ak Dievs! ūdeņi Tevi redzēja un drebēja, pat dziļumi trīcēja.

Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.

17 Biezie padebeši izgāza ūdeņus, augstie padebeši izlaida pērkonus, un Tavas bultas šaudījās.

Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.

18 Tavi pērkoni rūca viesulī, zibeņi apspulgoja zemi, zeme trīcēja un drebēja.

Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.

19 Tavs ceļš bija jūrā un Tavs gājums dziļos ūdeņos, un Tavas pēdas nebija manāmas.

Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.

20 Tu vadīji Savus ļaudis kā avju pulku caur Mozu un Āronu.

Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.