Psalmi 51
1 Dāvida dziesma. Dziedātāju vadonim. Kad pravietis Nātans pie viņa nāca, kad viņš bija gājis pie Batsebas. Apžēlojies par mani, ak Dievs, pēc Savas žēlastības, izdeldē manus pārkāpumus pēc Savas lielās sirdsžēlastības!
Для дириґента хору. Псалом Давидів, коли до нього прийшов пророк Ната́н, як Давид увійшов був до Вірсаві́ї Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загла́дь беззако́ння мої!
2 Mazgā mani labi no manas noziedzības un šķīstī mani no maniem grēkiem.
Обмий мене зо́всім з мого беззако́ння, й очи́сти мене від мого гріха́,
3 Jo es atzīstu savus pārkāpumus, un mani grēki ir manā priekšā vienmēr.
бо свої беззако́ння я знаю, а мій гріх передо мною пості́йно.
4 Tev vienam es esmu grēkojis un ļaunu darījis priekš Tavām acīm, ka Tu palieci taisns Savos vārdos un šķīsts Savā tiesā.
Тобі, одно́му Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лука́ве вчинив, тому́ справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездога́нний у су́ді Своїм.
5 Redzi, noziedzībā esmu dzemdināts, un grēkos māte mani ieņēmusi.
Отож я в беззако́нні наро́джений, і в гріху́ зачала́ мене мати моя.
6 Redzi, tev patīk sirds patiesība, tad dari man zināmu to apslēpto gudrību.
Ото, полюбив єси правду в глиби́нах, і в таємних реча́х виявляєш премудрість мені.
7 Šķīstī mani no grēkiem ar īzapu, ka topu šķīsts, mazgā mani, ka topu baltāks nekā sniegs.
Очи́сти ісо́пом мене, — і буду я чистий, обмий Ти мене — і я стану біліший від снігу.
8 Liec man dzirdēt prieku un līksmību, ka tie kauli līksmojās, ko Tu esi satriecis.
Дай почути мені втіху й радість, — і раді́тимуть кості, що Ти покруши́в.
9 Apslēp Savu vaigu no maniem grēkiem un deldē visu manu noziegumu.
Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззако́ння мої позагла́джуй.
10 Radi iekš manis, ak Dievs, šķīstu sirdi un atjauno iekš manis pastāvīgu garu.
Серце чисте створи мені, Боже, і трива́лого духа в моєму нутрі́ віднови́.
11 Nemet mani nost no Sava vaiga, un neatņem no manis Savu Svēto Garu.
Не відки́нь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.
12 Atdod man atkal Savas pestīšanas prieku, un uzturi mani ar labprātīgu garu.
Верни мені радість спасі́ння Твого́, і зла́гідним духом підтримай мене.
13 Tad es mācīšu pārkāpējiem Tavus ceļus, ka grēcinieki pie Tevis atgriežas.
Я буду навча́ти беззако́нців доріг Твоїх, — і наве́рнуться грішні до Те́бе.
14 Izglābi mani no asins vainām, ak Dievs, tu Dievs mans Pestītājs; tad mana mēle slavēs Tavu taisnību.
Визволь мене від пере́ступу кро́вного, Боже, Боже спасі́ння мого, мій язик нехай сла́вить Твою справедливість!
15 Kungs, atdari manas lūpas, tad mana mute izteiks Tavu slavu.
Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,
16 Jo Tev netīk upuris, citādi es to gribētu dot, dedzināms upuris Tev nepatīk.
бо Ти жертви не пра́гнеш, а дам цілопа́лення, — то не любе воно Тобі буде.
17 Dieva upuris ir satriekts gars; salauztu un sagrauztu sirdi Tu, Dievs, nesmādēsi.
Жертва Бо́гові — зла́маний Дух; серцем зла́маним та упоко́реним Ти не погордуєш, Боже!
18 Dari labu Ciānai pēc Savas labprātības, uztaisi Jeruzālemes mūrus.
Ущасли́в Своїм благоволі́нням Сіон, збудуй му́ри для Єрусали́му, —
19 Tad Tev patiks taisnības upuri, dedzināmais un visa(kopējais) sadedzināmais upuris, tad upurēs vēršus uz Tava altāra.
тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопа́лення та прино́шення, тоді покладуть на Твій ві́втар тельців!
