Psalmi 50
1 Asafa dziesma. Tas stiprais Dievs, Dievs Tas Kungs, runā, un sauc zemi no rītiem līdz vakariem.
Псалом Асафів. Бог богів – Господь! Він промовляє, закликає землю від сходу сонця аж до заходу.
2 No Ciānas, kur tas pilnīgais skaistums, Dievs parādās ar spožumu.
Із Сіону, досконалої краси, Бог з’явився в сяйві.
3 Mūsu Dievs nāk un necieš klusu; rijoša uguns iet Viņa priekšā, un Viņam apkārt liela vētra.
Іде наш Бог і не мовчить; вогонь перед Ним пожирає й навколо Нього сильно вирує.
4 Viņš sauc debesīm augšā, un zemei, tiesāt Savus ļaudis.
Він закликає небеса вгорі і землю на суд зі Своїм народом:
5 Sapulcinājiet Man Manus svētos, kas Manu derību derējuši ar upuriem.
«Зберіть-но до Мене Моїх вірних, хто уклав Завіт зі Мною при жертві».
6 Un debesis stāsta Viņa taisnību, jo Dievs pats ir soģis. (Sela)
І небеса сповіщатимуть правду Його, адже Суддя – Сам Бог! (Села)
7 Klausiet, Mani ļaudis, Es runāšu; Israēl, Es došu liecību pret tevi: Es, Dievs, esmu tavs Dievs.
«Слухай, народе Мій, Я говоритиму; Ізраїлю, Я свідчити буду проти тебе: Я – Бог, твій Бог.
8 Tavu upuru pēc Es tevi nepārmācu, nedz tavu dedzināmo upuru pēc, kas vienmēr Manā priekšā.
Не за жертвоприношення твої Я докорятиму тобі – твої цілопалення завжди переді Мною.
9 No tava nama Es vēršus neņemšu, nedz āžus no taviem laidariem.
Я не прийму вола із твого дому, ані козлів із твоїх кошар.
10 Jo visi meža zvēri Man pieder, tie lopi uz kalniem pa tūkstošiem.
Адже всі тварини в лісі – Мої, і худоба на тисячі пагорбів.
11 Es zinu visus putnus uz kalniem, un tie zvēri laukā ir manā priekšā.
Я знаю кожного птаха в горах, і все, що рухається на полях, – зі Мною.
12 Ja Man gribētos ēst, tad Es tev to nesacītu, jo Man pieder pasaule un viņas pilnums.
Якби Я був голодний, то не сказав би тобі про це, адже Мені належить всесвіт і все, що його наповнює.
13 Vai Man ēst vērša gaļu un dzert āžu asinis?
Хіба Я їм м’ясо биків чи п’ю кров козлів?
14 Upurē Dievam pateicību un maksā tam Visuaugstam savus solījumus.
Принеси Богові в жертву подяку й виконай перед Всевишнім твої обітниці.
15 Un piesauc Mani bēdu laikā, tad Es tevi gribu izraut, un tev būs Mani godāt.
Поклич Мене в день скорботи – Я визволю тебе, а ти Мене прославиш».
16 Bet uz bezdievīgo Dievs saka: kā tu drīksti daudzināt Manus likumus un Manu derību ņemt savā mutē.
Нечестивому ж говорить Бог: «Як ти смієш Мої постанови сповіщати і Завіт Мій в устах своїх носити?
17 Kad tu tomēr ienīsti pārmācību, un laidi pār galvu Manus vārdus?
Ти ж ненавидиш настанови й кидаєш Слова Мої позад себе?
18 Kad tu zagli redzi, tad tu viņam skrej līdz, un tev ir dalība ar laulības pārkāpējiem.
Коли ти бачиш крадія, заводиш із ним приязні стосунки; і від перелюбників маєш свою частку.
19 Ar savu muti tu dodies uz ļaunu, un tava mēle dzen viltību.
Вуста твої вживаєш для зла, і язик твій плете підступні каверзи.
20 Tu sēdi runādams pret savu brāli, tavas mātes dēlu tu apmelo.
Сидиш [на суді], намовляєш на брата твого, проти сина своєї матері свідчиш ганебне.
21 To tu dari, un kad Es ciešu klusu, tad tu domā, ka Es tāds pat esmu kā tu; bet Es tevi pārmācīšu un tev to turēšu priekš acīm.
Ти чинив це, а Я мовчав, [тому] уявив ти [собі], що Я такий, як ти. Я покараю тебе й виставлю [звинувачення] перед очима твоїми.
22 Saprotiet jel to, jūs, kas Dievu aizmirstat, lai Es nesaplosu, un izglābēja nav.
Зрозумійте ж це ті, хто забуває Бога, щоб Я не розтерзав [вас], і не буде кому врятувати.
23 Kas pateicību upurē, tas Mani tur godā; un tas ir tas ceļš, kā Es tam rādīšu Dieva pestīšanu.
Той, хто приносить у жертву подяку, шанує Мене; і тому, хто торує дорогу [правди], покажу Я спасіння Боже».
