Psalmi 40
1 Dāvida dziesma. Dziedātāju vadonim. Es gaidu gaidīdams uz To Kungu, Viņš griežas pie manis un paklausa manu kliegšanu.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Непохитно я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене й почув моє волання.
2 Jo Viņš mani izvilka no briesmīgas bedres un no dubļainām dūņām un cēla manas kājas uz akmens kalnu un stiprināja manus soļus.
Він підняв мене зі згубної ями, із багнистої трясовини. Він поставив мої ноги на скелі, непохитними зробив мої стопи.
3 Un ir licis manā mutē jaunu dziesmu, teikšanas dziesmu mūsu Dievam; daudzi to redzēs un bīsies un cerēs uz To Kungu.
І вклав Він в уста мої нову пісню – хвалу нашому Богові. Багато хто побачить це й наповниться страхом, і на Господа покладатися буде.
4 Svētīgs tas vīrs, kas savu cerību liek uz To Kungu, un negriežās pie tiem lepniem un pie tiem, kas ar meliem tinās.
Блаженний той, хто поклав свою надію на Господа й хто не звертається до пихатих і схильних до брехні.
5 Kungs, mans Dievs, lieli ir Tavi brīnumi, ko Tu mums parādi, un Tavi padomi; nekas Tev nav līdzinājams. Es tos gribu pasludināt un izteikt, tie nav izskaitāmi.
Численні чудеса, які Ти, Господи, Боже мій, здійснив, і задуми Твої щодо нас! Немає того, хто став би нарівні з Тобою! Я сповіщав би та розповідав [про них], [та] настільки численні вони, що не переповісти.
6 Upuri un ēdami upuri Tev nepatīk, ausis Tu man esi atvēris; dedzināmos upurus un grēku upurus Tu neprasi.
Не забажав Ти ані жертви, ані дару, та вуха мої зробив чуйними. Ні цілопалення, ні жертви за гріх Ти не вимагав.
7 Tad es sacīju: Redzi, es nāku, grāmatā stāv par mani rakstīts.
Тоді сказав я: «Ось я прийшов, у сувої книги написано про мене.
8 Man ir prieks, darīt Tavu prātu, mans Dievs, un Tava bauslība ir manā sirds dziļumā.
Я бажаю виконати Твою волю, мій Боже, і Закон Твій у нутрі моєму».
9 Es sludināšu taisnību lielā draudzē; redzi, savas lūpas es neaizdarīšu; Kungs, Tu to zini.
Я звіщав правду у великому зібранні; вуст своїх я не стуляв – Ти, Господи, знаєш.
10 Tavu taisnību es neslēpju savā sirdī, no Tavas patiesības un pestīšanas es runāju, Tavu žēlastību un uzticību es neslēpju lielā draudzē.
Праведність Твою я не приховував у моєму серці, говорив про вірність Твою й спасіння Твоє. Не затаїв я милості й істини Твоєї перед великим зібранням.
11 Tu, ak Kungs, nenovērs Savu apžēlošanu no manis; lai Tava žēlastība un patiesība vienmēr mani pasargā!
Ти ж, Господи, не стримуй Свого милосердя від мене, Твоя милість та істина нехай завжди мене оберігають.
12 Jo ap mani ir apmetušās bēdas, ko nevar skaitīt, mani noziegumi mani sagrābuši, ka nevaru redzēt; viņu ir vairāk, nekā matu uz manas galvas, un mana sirds mani atstājusi.
Бо оточили мене біди – немає їм ліку! Настигли мене беззаконня мої, так що не можу я бачити. Вони стали численнішими за волосся на моїй голові; серце моє завмерло.
13 Lai tev patīk, Kungs, mani izglābt, steidzies, ak Kungs, man palīgā!
Нехай бажанням [Твоїм], Господи, буде визволити мене! Господи, поспіши мені на допомогу!
14 Lai top kaunā un kopā paliek par apsmieklu, kas manu dvēseli meklē, to samaitāt; lai top dzīti atpakaļ un paliek kaunā, kas par manu nelaimi priecājās!
Нехай посоромляться й ганьбою вкриються ті, хто шукає душі моєї, щоб забрати її. Нехай відсахнуться назад і спіткнуться ті, хто бажає мені зла.
15 Lai savas bezkaunības dēļ tie iztrūcinājās, kas no manis saka: tā, tā.
Нехай вжахнуться через свій сором ті, що говорять мені: «Ага! Ага!»
16 Lai priecājās un līksmojās iekš Tevis visi, kas Tevi meklē, un lai tie, kas Tavu pestīšanu mīļo, allažiņ saka: Tas Kungs ir augsti teicams.
Нехай же веселяться й радіють Тобою всі, хто шукає Тебе. Нехай ті, хто любить спасіння Твоє, говорять безупинно: «Звеличився Господь!»
17 Gan es esmu bēdīgs un nabags, bet Tas Kungs par mani gādā. Tu esi mans palīgs un mans glābējs; ak, mans Dievs, nekavējies!
Я ж принижений та бідний, нехай Владика думає про мене. Ти – Допомога моя і Визволитель мій; Боже мій, не зволікай!
