Psalmi 22
1 Dāvida dziesma. Dziedātāju vadonim pēc: „rīta blāzmas stirna“. Mans Dievs! Mans Dievs! Kāpēc Tu mani esi atstājis? Tu esi tālu no manas palīdzības, no manas kaukšanas vārdiem.
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 Mans Dievs, es saucu dienā, bet Tu man neatbildi, un nakti es arī klusu neciešu.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 Bet Tu esi svēts, dzīvodams starp Israēla slavas dziesmām.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 Uz Tevi mūsu tēvi cerējuši, tie ir cerējuši, un Tu tos esi izglābis.
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 Uz Tevi tie saukuši un ir izpestīti, tie cerējuši uz Tevi un nav palikuši kaunā.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 Bet es esmu tārps un ne cilvēks, cilvēku apsmiekls un ļaužu nicināts.
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 Visi, kas mani redz, mani apmēda, atplēš lūpas un krata galvu sacīdami:
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 Viņš to Tam Kungam sūdzējis; lai Tas viņu izrauj un viņu izglābj, ja Tam pie viņa ir labs prāts.
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 Tomēr Tu tas esi, kas mani izvedis no mātes miesām; Tu man licis paļauties uz Tevi no mātes krūtīm.
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 Uz Tevi es esmu mests no mātes klēpja, no mātes miesām Tu esi mans Dievs.
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 Neesi tālu no manis, jo bailība ir tuvu, jo palīga nav.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Lieli vērši mani apstājuši, trekni buļļi ap mani apmetušies.
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 Tie atplēš savu rīkli pret mani kā lauva, plezdams un rūkdams.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 Es esmu izgāzts kā ūdens, visi mani kauli ir izlauzti, mana sirds ir manās miesās kā izkausēts vasks.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 Mans spēks ir izkaltis kā poda gabals, un mana mēle līp pie mana zoda, un Tu mani nolieci nāves pīšļos,
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 Jo suņi mani apstājuši, un ļaundarītāju bars ap mani ir apmeties, tie manas rokas un manas kājas ir izurbuši.
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 Es visus savus kaulus varu skaitīt, bet viņi skatās un lūko uz mani ar prieku.
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 Tie dala manas drēbes savā starpā un met kauliņus par manu apģērbu.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 Bet Tu, ak Kungs, neesi tālu, mans stiprums, steidzies man palīgā.
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Izglāb manu dvēseli no zobena, manu vientuli no suņu varas.
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Izpestī mani no lauvas rīkles un paklausi mani no vēršu ragiem.
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 Es sludināšu Tavu vārdu saviem brāļiem, es Tevi slavēšu draudzes vidū.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 Slavējiet To Kungu, jūs, kas Viņu bīstaties, viss Jēkaba dzimums lai Viņu godā, un bīstaties, viss Israēla dzimums.
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 Jo Viņš nav nicinājis nedz apsmējis bēdīga bēdas, nedz no tā apslēpis Savu vaigu, un kad tas Viņu piesauca, tad Viņš paklausīja.
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 No Tevis es dziedāšu tai lielā draudzē, es maksāšu savus solījumus to priekšā, kas Viņu bīstas.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 Tie bēdīgie ēdīs un būs paēduši, un kas To Kungu meklē, Viņu slavēs; jūsu sirds dzīvos mūžīgi.
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 Visi zemes gali to pieminēs un atgriezīsies pie Tā Kunga, un visas pagānu tautas klanīsies Viņa priekšā.
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 Jo Tam Kungam pieder tā valstība, un Viņš valda pār tām tautām.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 Visi treknie virs zemes ēdīs un pielūgs, visi, kas pīšļos guļ, klanīsies Viņa priekšā, arī tie, kas nevarēja uzturēt savu dzīvību.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 Viņam būs dzimums, kas Viņam kalpos, par To Kungu sludinās līdz radu radiem;
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 Nāks un sludinās Viņa taisnību tiem ļaudīm, kas vēl dzims, ka Viņš to ir darījis.
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
