Psalmi 2

1 Kāpēc pagāni trako, un ļaudis domā uz nelietību?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Ķēniņi virs zemes saceļas un valdnieki sadomājās kopā pret To Kungu un pret Viņa svaidīto.

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 Sarausim viņu saites un atmetīsim viņu virves!

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Bet kas debesīs valda, smejas, un Tas Kungs tos tur par nieku.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Tad Viņš runās uz tiem Savās dusmās, un ar Savu bardzību Viņš tos iztrūcinās.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 Bet Es Savu ķēniņu esmu svaidījis pār Ciānu, Savu svēto kalnu.

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Es sludināšu likumu: Tas Kungs uz mani sacījis: tu esi Mans Dēls, šodien Es tevi esmu dzemdinājis.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Prasi Man, tad Es tev došu tautas par mantību, un pasaules galus par īpašumu.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Tu tos satrieksi ar dzelzs rīksti, kā podnieka trauku tu tos sadauzīsi.

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Nu tad, jūs ķēniņi, paliekat prātīgi, liekaties pamācīties, jūs soģi virs zemes.

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Kalpojiet Tam Kungam ar bijāšanu un priecājaties ar drebēšanu.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Skūpstāt To Dēlu, lai Viņš nedusmo un jūs bojā neejat uz ceļa, jo drīz Viņa dusmas iedegsies, bet svētīgi visi, kas pie Viņa tveras.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!