Psalmi 147
1 Teiciet To Kungu, jo ir labi, mūsu Dievu slavēt; šī teikšana ir mīlīga un pieklājās.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Tas Kungs uztaisa Jeruzālemi, Viņš sapulcina Israēla ļaudis, kas bija izdzīti.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Viņš dziedina tos, kam satriektas sirdis, un remdē viņu sāpes.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Viņš skaita zvaigžņu pulku, Viņš sauc tās visas pa vārdam.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Mūsu Kungs ir liels un varens spēkā, Viņa gudrība ir neizmērojama.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Tas Kungs paceļ bēdīgos un pazemo bezdievīgos līdz zemei.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Pateiciet Tam Kungam ar slavas dziesmām, teiciet mūsu Dievu ar koklēm!
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Viņš debesi apklāj ar mākoņiem, Viņš lietu dod zemei, Viņš liek zālei augt uz kalniem;
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 Viņš lopiem dod barību, jauniem kraukļiem, kad tie sauc.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Viņam nav labs prāts pie zirga stipruma, Viņam nepatīk vīra lieli.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Tam Kungam patīk tie, kas Viņu bīstas, kas gaida uz Viņa žēlastību.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Teici To Kungu, Jeruzāleme, slavē savu Dievu, Ciāna.
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Jo Viņš stiprina tavu vārtu aizšaujamos, Viņš svētī tavus bērnus tur iekšā.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Viņš dod mieru tavām robežām, Viņš tevi paēdina ar briedušiem kviešiem.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Viņš sūta Savas apsolīšanas virs zemes, Viņa vārds tek(izplatās) ar steigšanos.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Viņš dod sniegu kā vilnu, Viņš kaisa salnu kā pelnus.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Viņš met Savu krusu kā kumosus. Kas var pastāvēt priekš Viņa aukstuma?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Viņš sūta Savu vārdu, un kūst, Viņš liek savam vējam pūst, tad ūdeņi notek.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Viņš Jēkabam dara zināmu Savu vārdu, Israēlim Savus likumus un tiesas,
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Tā Viņš nedara nevienai citai tautai; Viņa tiesas tās nepazīst. Alleluja!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
