Psalmi 146

1 Alleluja! Slavē To Kungu, mana dvēsele.

Алілуя! Хвали, душе моя, Господа!

2 Es slavēšu To Kungu, kamēr dzīvošu, es dziedāšu savam Dievam, kamēr vēl še būšu.

Буду Господа хвалити все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.

3 Nepaļaujaties uz lieliem kungiem, uz cilvēku bērniem, kas nekā nevar palīdzēt.

Не покладайте надії на [мужів] шляхетних, на людину, у якій немає порятунку.

4 Cilvēka garam jāiziet, viņam jāpaliek atkal zemes kārtā, tai dienā visi viņa nodomi iet bojā.

Дух її виходить, і вона повертається в землю, – у той же день зникають усі її задуми.

5 Svētīgs tas, kam Jēkaba Dievs par palīgu un kam cerība stāv uz To Kungu, savu Dievu!

Блаженний той, чия допомога – Бог Яковів, хто надію покладає на Господа, Бога свого,

6 Viņš debesis un zemi radījis, jūru un visu, kas tur iekšā; Viņš uzticību tur mūžīgi.

Того, Хто створив небеса, землю, море й усе, що наповнює його, Хто вічно береже вірність Свою;

7 Viņš tiesu nes tiem, kas varas darbus cieš, dod maizi izsalkušiem. Tas Kungs atsvabina cietumniekus.

Того, Хто правосуддя чинить для пригнічених, дає хліб голодним. Господь звільняє в’язнів,

8 Tas Kungs atdara akliem acis, Tas Kungs uzceļ nospiestus; Tas Kungs mīļo taisnus.

Господь відкриває очі сліпим, Господь випростовує зігнутих, Господь любить праведних.

9 Tas Kungs pasargā svešiniekus un bāriņus un uztur atraitnes, bet bezdievīgiem Viņš ceļus samaitā.

Господь оберігає приходьків, сироту й вдову підтримує, а дорогу нечестивих викривлює.

10 Tas Kungs valdīs mūžīgi, tavs Dievs, ak Ciāna, līdz radu radiem. Alleluja!

Буде царювати Господь повіки, Бог твій, Сіоне, – з роду в рід. Алілуя!