Psalmi 139
1 Dāvida dziesma, dziedātāju vadonim. Kungs, Tu mani pārmani un pazīsti.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Господи, Ти дослідив мене й знаєш.
2 Tu zini manu sēdēšanu un celšanos, Tu noproti manas domas no tālienes.
Сідаю я чи встаю – Ти знаєш; Ти розумієш думки мої здалека.
3 Lai eju, lai guļu, Tu esi ap mani, un Tev zināmi visi mani ceļi.
Ти спостерігаєш за мандрівкою моєю й відпочинком, і всі шляхи мої Тобі досконало відомі.
4 Jo nav ne vārda uz manas mēles; redzi, Kungs, to visu Tu zini.
Ще немає слова на язиці у мене, а Ти, Господи, уже знаєш його досконало.
5 Tu meties ap mani pakaļā un priekšā un turi Savu roku pār mani.
Ти оточив мене ззаду й спереду і поклав долоню Свою на мене.
6 Šī atzīšana man ir visai brīnišķa un augsta, es to nevaru izprast.
Дивне для мене знання [Твоє], піднесене, не можу його осягнути.
7 Kur man būs aiziet no Tava Gara, un kur man būs bēgt no Tava vaiga?
Куди піти я можу від Духа Твого? Куди втечу від обличчя Твого?
8 Ja es kāptu debesīs, tad Tu tur esi; ja es nogultos ellē, redzi, Tu tur arīdzan esi. (Sheol h7585)
Якщо зійду на небеса – Ти там; чи в царстві смерті влаштую собі ложе – і там Ти! (Sheol h7585)
9 Ja es ņemtu ausekļa spārnus un paliktu jūras galā.
Чи піднесусь на крилах досвітньої зорі, чи поселюся на краю моря –
10 Tad arī tur Tava roka mani vadīs, un Tava labā roka mani turēs.
навіть там рука Твоя поведе мене, триматиме мене правиця Твоя.
11 Ja es sacītu: Lai tumsība mani apklāj un par nakti lai paliek gaisma ap mani:
А якщо скажу: «Напевно, темрява сховає мене і ніччю стане світло навколо мене»,
12 Tad ir tumsība Tavā priekšā nebūtu tumša, un nakts spīdētu kā diena, tumsība būtu kā gaisma.
то навіть темрява не буде темною для Тебе, і ніч буде сяяти, немов день: темрява як світло [для Тебе].
13 Jo Tu esi radījis manas īkstis, Tu mani esi apsedzis manas mātes miesās.
Адже Ти створив нутрощі мої, зіткав мене в утробі моєї матері.
14 Es Tev pateicos, ka es ļoti brīnišķi esmu darīts, brīnišķi ir Tavi darbi, un mana dvēsele to it labi zin.
Буду славити Тебе за те, що дивовижно й чудово створений я. Дивні діяння Твої, і душа моя добре це знає!
15 Mani kauli Tev nebija apslēpti, kad es slepenībā tapu darīts, kad es tapu iztaisīts zemes dziļumos.
Не були приховані від Тебе мої кості, коли я був створений у таємниці, витканий у глибинах землі.
16 Tavas acis redzēja mani, vēl neiztaisītu pīti(miesas iedīgli), un visas nākamās dienas bija rakstītas Tavā grāmatā, kad vēl nebija nevienas.
Твої очі бачили мій зародок, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли жодного з них ще не було.
17 Cik dārgas man ir Tavas domas, ak Dievs! Cik liels ir viņu skaits!
Які ж дорогі для мене думки Твої, Боже! Яка ж величезна кількість їх!
18 Kad tās jāskaita, tad viņu vairāk nekā smiltis. Es uzmostos un vēl esmu pie Tevis.
Почну лічити їх – вони численніші, ніж пісок. Коли прокидаюся, я все ще з Тобою.
19 Ak Dievs, kaut Tu bezdievīgo nokautu, un kaut asinsvainīgie no manis atstātos.
О Боже, якби Ти знищив нечестивого! Віддаліться від мене, кровожерні!
20 Tie par Tevi runā ar negantību un Tavi ienaidnieki lepojās ar viltu.
Вони говорять про Тебе з лукавством, супротивники Твої підносяться марно.
21 Vai man nebūs ienīdēt, kas Tevi, Kungs, ienīst, un ieriebt, kas pret Tevi ceļas?
Як же не зненавидіти мені тих, хто ненавидить Тебе, Господи? Як не обридитися мені тими, хто повстає проти Тебе?
22 Ienīdēt es tos ienīstu, tie man ir ienaidnieki.
Ненавиджу їх повною ненавистю, вони стали мені ворогами.
23 Pārbaudi mani, ak Dievs, un atzīsti manu sirdi, izmeklē mani un atzīsti manas domas,
Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене і пізнай тривожні думки мої.
24 Un redzi, vai es esmu negantā ceļā, un vadi mani uz mūžīgu ceļu.
І подивися, чи не на хибній я дорозі, і поведи мене шляхом вічності.
