Psalmi 132
1 Svētku dziesma. Kungs, piemini Dāvidu un visas viņa rūpes.
Пісня проча́н.
2 Tas Tam Kungam zvērējis un solījies Jēkaba varenajam:
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 Es neiešu sava nama dzīvoklī, es nekāpšu savas gultas cisās;
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 Es nedošu savām acīm miegu redzēt nedz snaust saviem acu vākiem;
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 Līdz kamēr būšu atradis vietu Tam Kungam un mitekli Jēkaba varenajam.
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Redzi, mēs par to esam dzirdējuši Efratā, mēs to esam atraduši Jaāra laukos.
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Iesim Viņa mājas vietā un pielūgsim priekš Viņa kāju pamesla.
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Celies, Kungs, uz Savu dusas vietu, Tu un Tavas spēcības šķirsts;
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Lai Tavi priesteri apģērbjās ar taisnību, un Tavi svētie lai gavilē.
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Neatmet Sava svaidītā vaigu, Sava kalpa Dāvida dēļ.
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Tas Kungs Dāvidam tiešām ir zvērējis, no tā Viņš nenovērsīsies: No tavas miesas augļiem būs, ko celšu uz tavu godības krēslu.
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Ja tavi bērni turēs Manu derību un Manu liecību, ko Es tiem mācīšu, tad arī viņu bērni sēdēs uz tava godības krēsla mūžīgi.
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Jo Tas Kungs Ciānu ir izredzējis, tur Viņam gribās dzīvot.
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 Šī ir Mana dusas vieta mūžīgi, šeit Es dzīvošu, jo tās Man gribās.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 Svētīdams Es svētīšu viņas barību un paēdināšu viņas nabagus ar maizi,
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Un apģērbšu viņas priesterus ar pestīšanu, un viņas svētie gavilēt gavilēs.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Tur Es Dāvidam uzcelšu ragu, došu spīdekli Savam svaidītam.
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 Viņa ienaidniekus Es apģērbšu ar kaunu, bet viņam ziedēs viņa kronis.
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
