Psalmi 109
1 Dāvida dziesma, dziedātāju vadonim. Ak Dievs, ko es slavēju, nestāv klusu!
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Jo bezdievīgu muti un viltīgu muti tie pret mani ir atvēruši, tie runā uz mani ar melu mēli.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 Ar naidīgiem vārdiem tie metās ap mani un karo pret mani bez vainas.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Par to, ka es tos mīlēju, tie turas man pretī; bet es lūdzu Dievu.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 Tie man maksā ļaunu par labu un ienaidību par mīlestību.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Cel pār to vienu bezdievi, un viens pretinieks lai viņam stāv pa labo roku.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Kad viņš top tiesāts, tad lai top pazudināts, un viņa Dieva lūgšana lai viņam top par grēku.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Lai viņa dienas iet mazumā, un viņa amatu cits lai dabū.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Viņa bērni lai paliek par bāriņiem un viņa sieva par atraitni.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Lai viņa bērni skraida apkārt un ubago un maizes meklē tālu no savām izpostītām māju vietām.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Lai tas parādu dzinējs izplēš visu, kas tam pieder, un sveši lai aplaupa viņa peļņu.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Lai tam nav, kas parāda žēlastību, un lai nav, kas žēlo viņa bāriņus.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Lai viņa pēcnākamie top izdeldēti; viņu vārds lai izzūd otrā augumā.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Viņa tēvu noziegums lai top pieminēts Tā Kunga priekšā, un viņa mātes grēki lai neizzūd.
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Lai tie vienmēr paliek Tā Kunga priekšā, un viņa piemiņa lai no zemes top izdeldēta.
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Tādēļ ka viņš nebūt nepieminēja žēlastību darīt, bet vajāja bēdīgo un nabagu un to, kam bija noskumusi sirds, ka viņš to nokautu.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Tāpēc ka viņš lāstu gribēja, tas viņam nāks; un svētības viņam negribējās, tad tā arī paliks tālu no viņa.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Un viņš aptērpās ar lāstu, tā kā ar drēbēm, un tas nāca viņa iekšās kā ūdens un kā eļļa viņa kaulos.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Tad lai tas viņam ir kā apģērbs, ar ko tas apsedzās, un josta, ar ko tas allaž apjožas.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Šī alga lai notiek no Tā Kunga maniem pretiniekiem un tiem, kas ļaunu runā pret manu dvēseli.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Bet Tu, ak Kungs, dari ar mani Sava vārda pēc, jo Tava žēlastība ir laba; izglāb mani.
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Jo es esmu bēdīgs un nabags, un mana sirds iekš manis ir ievainota.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Es aizeju kā ēna pavakarē, un topu vajāts kā sisenis.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Mani ceļi šļūk no gavēšanas, un mana miesa izdilusi, ka treknuma vairs nav.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 Un es tiem esmu par apsmieklu; kad tie mani redz, tad tie krata galvu.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Palīdz man, Kungs, mans Dievs, atpestī mani pēc Savas žēlastības!
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 Tad tie atzīs, ka tā Tava roka, ka Tu, Kungs, to darījis.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Kad tie lād, tad Tu svētī; kad tie ceļas, tad lai top kaunā; bet Tavs kalps lai priecājās.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Mani pretinieki lai ar kaunu top apģērbti un ar savu negodu apsegti kā ar svārkiem.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Es Tam Kungam no sirds pateikšu ar savu muti un Tam dziedāšu lielā draudzē.
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 Jo tam bēdīgam Viņš stāv pa labo roku, to atpestīdams no tiem, kas viņa dvēseli notiesā.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
