Psalmi 109
1 Dāvida dziesma, dziedātāju vadonim. Ak Dievs, ko es slavēju, nestāv klusu!
Керівнику хору. Псалом Давидів. Боже моєї хвали, не мовчи,
2 Jo bezdievīgu muti un viltīgu muti tie pret mani ir atvēruši, tie runā uz mani ar melu mēli.
адже нечестиві й підступні люди відкрили на мене вуста свої, говорять зі мною брехливим язиком.
3 Ar naidīgiem vārdiem tie metās ap mani un karo pret mani bez vainas.
Оточили мене словами ненависті й даремно воюють зі мною.
4 Par to, ka es tos mīlēju, tie turas man pretī; bet es lūdzu Dievu.
За любов мою ворогують зі мною, а я [заглиблюся] в молитву.
5 Tie man maksā ļaunu par labu un ienaidību par mīlestību.
Вони віддячують мені злом за добро й ненавистю – за мою любов.
6 Cel pār to vienu bezdievi, un viens pretinieks lai viņam stāv pa labo roku.
Постав над ним нечестивця, і обвинувач нехай стане по його правиці.
7 Kad viņš top tiesāts, tad lai top pazudināts, un viņa Dieva lūgšana lai viņam top par grēku.
Коли постане він перед судом, нехай виявиться винним і молитва його нехай вважається гріхом.
8 Lai viņa dienas iet mazumā, un viņa amatu cits lai dabū.
Нехай дні його будуть нечисленними, нехай інший займе його становище.
9 Viņa bērni lai paliek par bāriņiem un viņa sieva par atraitni.
Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його – вдовою.
10 Lai viņa bērni skraida apkārt un ubago un maizes meklē tālu no savām izpostītām māju vietām.
Нехай нащадки його тиняються й жебрають, нехай просять на руїнах своїх [домівок].
11 Lai tas parādu dzinējs izplēš visu, kas tam pieder, un sveši lai aplaupa viņa peļņu.
Нехай захопить лихвар усе, що є в нього, і чужі пограбують плоди його праці.
12 Lai tam nav, kas parāda žēlastību, un lai nav, kas žēlo viņa bāriņus.
Нехай не буде нікого, хто виявив би йому співчуття, і над сиротами його нехай ніхто не змилується.
13 Lai viņa pēcnākamie top izdeldēti; viņu vārds lai izzūd otrā augumā.
Нехай будуть викорінені його нащадки й зітреться ім’я його в наступному поколінні.
14 Viņa tēvu noziegums lai top pieminēts Tā Kunga priekšā, un viņa mātes grēki lai neizzūd.
Нехай згадаються перед Господом беззаконня його предків і гріх матері його не буде стертий.
15 Lai tie vienmēr paliek Tā Kunga priekšā, un viņa piemiņa lai no zemes top izdeldēta.
Нехай [гріхи його] будуть завжди перед Господом і нехай викорінена буде з землі пам’ять його
16 Tādēļ ka viņš nebūt nepieminēja žēlastību darīt, bet vajāja bēdīgo un nabagu un to, kam bija noskumusi sirds, ka viņš to nokautu.
за те, що він не пам’ятав виявляти [іншим] милість, але переслідував пригніченого, бідного й зламаного серцем, щоб умертвити його.
17 Tāpēc ka viņš lāstu gribēja, tas viņam nāks; un svētības viņam negribējās, tad tā arī paliks tālu no viņa.
Він любив прокляття – воно прийде до нього; йому не подобалося благословення – воно від нього віддалиться.
18 Un viņš aptērpās ar lāstu, tā kā ar drēbēm, un tas nāca viņa iekšās kā ūdens un kā eļļa viņa kaulos.
Оскільки він вдягався в прокляття, мов у шати, воно просякло, як вода, в його нутро, і, немов олія, – у його кістки.
19 Tad lai tas viņam ir kā apģērbs, ar ko tas apsedzās, un josta, ar ko tas allaž apjožas.
Нехай стане воно для нього одягом, у який він огортається, і поясом, яким він завжди підперізується.
20 Šī alga lai notiek no Tā Kunga maniem pretiniekiem un tiem, kas ļaunu runā pret manu dvēseli.
Така відплата від Господа тому, хто ворогує проти мене, і тим, хто зле говорить на душу мою.
21 Bet Tu, ak Kungs, dari ar mani Sava vārda pēc, jo Tava žēlastība ir laba; izglāb mani.
Ти ж, Господи, Володарю, вступися за мене заради імені Твого; через доброту милосердя Твого визволи мене.
22 Jo es esmu bēdīgs un nabags, un mana sirds iekš manis ir ievainota.
Адже я пригнічений і бідний і серце моє зранене в нутрі моєму.
23 Es aizeju kā ēna pavakarē, un topu vajāts kā sisenis.
Я сную, немов похилена тінь, як сарану, струшують мене.
24 Mani ceļi šļūk no gavēšanas, un mana miesa izdilusi, ka treknuma vairs nav.
Мої коліна ослабли від посту, і тіло моє геть виснажилося без олії.
25 Un es tiem esmu par apsmieklu; kad tie mani redz, tad tie krata galvu.
Я став посміховищем для них: ті, що бачать мене, похитують [глузливо] головами своїми.
26 Palīdz man, Kungs, mans Dievs, atpestī mani pēc Savas žēlastības!
Допоможи мені, Господи, Боже мій, врятуй мене за милістю Твоєю.
27 Tad tie atzīs, ka tā Tava roka, ka Tu, Kungs, to darījis.
Нехай же знають, що це рука Твоя, що це Ти зробив, Господи.
28 Kad tie lād, tad Tu svētī; kad tie ceļas, tad lai top kaunā; bet Tavs kalps lai priecājās.
Нехай вони проклинають, а Ти благослови; вони повстануть, але посоромляться, а слуга Твій радітиме.
29 Mani pretinieki lai ar kaunu top apģērbti un ar savu negodu apsegti kā ar svārkiem.
Нехай вдягнуться в безчестя ті, хто проти мене ворогує, і огорнуться ганьбою, немов шатами.
30 Es Tam Kungam no sirds pateikšu ar savu muti un Tam dziedāšu lielā draudzē.
Я буду славити вустами моїми Господа завзято й серед велелюддя хвалитиму Його.
31 Jo tam bēdīgam Viņš stāv pa labo roku, to atpestīdams no tiem, kas viņa dvēseli notiesā.
Бо Він стоїть по правиці від бідняка, щоб врятувати його від тих, хто судить його душу.
