Psalmi 102
1 Bēdu cilvēka lūgšana, kad tas ir noskumis un savas žēlabas izgāž Tā Kunga priekšā. Ak Kungs, klausi manu lūgšanu, un mana saukšana lai nāk pie Tevis.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Neapslēp Savu vaigu priekš manis, atgriez Savu ausi pie manis bēdu laikā; tai dienā, kad es saucu, paklausi mani drīz.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Jo manas dienas ir iznīkušas kā dūmi, un mani kauli ir izdeguši kā pagale.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Mana sirds ir sasista un izkaltusi kā zāle, tā ka es aizmirstu pat savu maizi ēst.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Mani kauli līp pie manas miesas no kaukšanas un nopūšanās.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Es esmu tā kā dumpis tuksnesī, es esmu kā apogs (pūce) izpostītās vietās.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Es esmu nomodā un tāpat kā vientulis putns uz jumta.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Mani ienaidnieki mani nievā cauru dienu; kas pret mani trako, tie mani dara par lāsta vārdu.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Jo es ēdu pelnus kā maizi un sajaucu savu dzērienu ar asarām,
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Tavas bardzības un dusmības pēc, jo Tu mani esi pacēlis un atkal nogāzis.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Manas dienas ir kā ēna pavakarē, un es kalstu kā zāle.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Bet Tu, Kungs, paliec mūžīgi un Tava piemiņa līdz radu radiem.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Kaut Tu celtos un apžēlotos par Ciānu, jo jau ir laiks par viņu apžēloties, jo tas nospriestais laiks ir atnācis.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 Jo Tavi kalpi mīļo viņas akmeņus un žēlojās, ka tā guļ pīšļos.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Tad pagāni bīsies Tā Kunga Vārdu, un visi ķēniņi virs zemes Tavu godību,
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Kad Tas Kungs Ciānu uztaisīs un parādīsies Savā godībā.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Viņš griežas pie bēdu ļaužu lūgšanas un nenicina pielūgšanu.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Lai tas top uzrakstīts pēcnākamiem, un tie ļaudis, kas vēl taps radīti, slavēs To Kungu.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 Jo Viņš skatās no Sava svēta augstuma, Tas Kungs lūko no debesīm uz zemi,
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 Ka Viņš dzird cietumnieku nopūšanos un atsvabina nāves bērnus;
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 Ka Tā Kunga vārds top sludināts Ciānā un Viņa slava Jeruzālemē,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 Kad tautas sapulcējās kopā un valstis, Tam Kungam kalpot.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Bet Viņš ir pazemojis ceļā manu spēku un paīsinājis manas dienas.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Es saku: mans Dievs, neņem mani nost pusmūžā. Tavi gadi paliek līdz radu radiem.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Senlaikus Tu esi nodibinājis zemi, un debesis ir Tavu roku darbs.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Tās zudīs, bet Tu pastāvēsi; tās sadils visas, kā drēbes; Tu tās pārvērtīsi kā drānas, un tās pārvērtīsies;
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Bet Tu palieci tas pats, un Tavi gadi nebeigsies.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Tavu kalpu bērni paliks, un viņu dzimums būs pastāvīgs Tavā priekšā.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
