Psalmi 102
1 Bēdu cilvēka lūgšana, kad tas ir noskumis un savas žēlabas izgāž Tā Kunga priekšā. Ak Kungs, klausi manu lūgšanu, un mana saukšana lai nāk pie Tevis.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Neapslēp Savu vaigu priekš manis, atgriez Savu ausi pie manis bēdu laikā; tai dienā, kad es saucu, paklausi mani drīz.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Jo manas dienas ir iznīkušas kā dūmi, un mani kauli ir izdeguši kā pagale.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Mana sirds ir sasista un izkaltusi kā zāle, tā ka es aizmirstu pat savu maizi ēst.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Mani kauli līp pie manas miesas no kaukšanas un nopūšanās.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Es esmu tā kā dumpis tuksnesī, es esmu kā apogs (pūce) izpostītās vietās.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Es esmu nomodā un tāpat kā vientulis putns uz jumta.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Mani ienaidnieki mani nievā cauru dienu; kas pret mani trako, tie mani dara par lāsta vārdu.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Jo es ēdu pelnus kā maizi un sajaucu savu dzērienu ar asarām,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 Tavas bardzības un dusmības pēc, jo Tu mani esi pacēlis un atkal nogāzis.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Manas dienas ir kā ēna pavakarē, un es kalstu kā zāle.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Bet Tu, Kungs, paliec mūžīgi un Tava piemiņa līdz radu radiem.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Kaut Tu celtos un apžēlotos par Ciānu, jo jau ir laiks par viņu apžēloties, jo tas nospriestais laiks ir atnācis.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Jo Tavi kalpi mīļo viņas akmeņus un žēlojās, ka tā guļ pīšļos.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Tad pagāni bīsies Tā Kunga Vārdu, un visi ķēniņi virs zemes Tavu godību,
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Kad Tas Kungs Ciānu uztaisīs un parādīsies Savā godībā.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Viņš griežas pie bēdu ļaužu lūgšanas un nenicina pielūgšanu.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Lai tas top uzrakstīts pēcnākamiem, un tie ļaudis, kas vēl taps radīti, slavēs To Kungu.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Jo Viņš skatās no Sava svēta augstuma, Tas Kungs lūko no debesīm uz zemi,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 Ka Viņš dzird cietumnieku nopūšanos un atsvabina nāves bērnus;
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 Ka Tā Kunga vārds top sludināts Ciānā un Viņa slava Jeruzālemē,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 Kad tautas sapulcējās kopā un valstis, Tam Kungam kalpot.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Bet Viņš ir pazemojis ceļā manu spēku un paīsinājis manas dienas.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Es saku: mans Dievs, neņem mani nost pusmūžā. Tavi gadi paliek līdz radu radiem.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Senlaikus Tu esi nodibinājis zemi, un debesis ir Tavu roku darbs.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Tās zudīs, bet Tu pastāvēsi; tās sadils visas, kā drēbes; Tu tās pārvērtīsi kā drānas, un tās pārvērtīsies;
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Bet Tu palieci tas pats, un Tavi gadi nebeigsies.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Tavu kalpu bērni paliks, un viņu dzimums būs pastāvīgs Tavā priekšā.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
