Salamana Pamācības 8
1 Vai gudrība nesauc, un atzīšana nepaceļ savu balsi?
Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 Kalnu virsgalā tā stāv, ceļmalā uz ceļu jūtīm;
На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
3 Pie vārtiem pilsētas priekšā, kur pa vārtiem ieiet, viņa skaņi sauc:
При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
4 „Uz jums, vīri, es saucu, un mana balss iet pie cilvēku bērniem.
„До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
5 Ņemiet vērā, nejēgas, gudrību, un, ģeķi, paliekat prātīgi!
Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
6 Klausāties, jo es runāšu augstas lietas un atdarīšu savu muti ar skaidriem vārdiem.
Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
7 Jo mana mute runās patiesību, un bezdievība manām lūpām ir negantība.
Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
8 Visi manas mutes vārdi stāv taisnībā, iekš tiem nav netiklības, nedz viltības.
Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
9 Tie ir visnotaļ taisni tam, kas tos saprot un skaidri tiem, kas atzīšanu atraduši.
Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
10 Pieņemiet manu mācību labāki nekā sudrabu, un atzīšanu vairāk nekā tīru zeltu;
Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
11 Jo gudrība ir labāka pār pērlēm, un viss, ko tu kārotu, tai netiek līdz.
ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
12 Es, tā gudrība, mītu pie samaņas un atrodu vērtīgu padomu.
Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
13 Tā Kunga bijāšana ir: ienīdēt ļaunu, lepnību, augstprātību un ļaunu ceļu, un es ienīstu netiklu muti.
Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
14 Pie manis ir padoms un palīgs; es esmu atzīšana, man ir spēks.
В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
15 Caur mani valda ķēniņi, un dod taisnus likumus valdītāji;
Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
16 Caur mani valda varenie un lielkungi, visi zemes soģi.
Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
17 Es mīlēju tos, kas mani mīl, un kas mani tikuši(centīgi) meklē, tie mani atrod.
Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
18 Bagātība un gods ir pie manis, paliekama manta un taisnība.
Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
19 Mani augļi ir labāki nekā zelts un tīrs zelts, un mans ienākums nekā šķīsts sudrabs.
ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
20 Es vadu uz taisnības ceļa, taisnas tiesas pēdās,
Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
21 Ka tiem, kas mani mīl, dodu iemantot pilnību un pildu viņu mantu.
щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
22 Tas Kungs mani nolika par sava ceļa iesākumu, par savu radījumu pirmaju no mūžības.
Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
23 No mūžības es esmu iecelta, no iesākuma, no pasaules gala.
відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
24 Kad dziļumi vēl nebija, tad es piedzimu, kad avoti vēl nebija, no ūdeņiem grūti.
Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
25 Pirms kalnu pamati tapa nolikti, priekš pakalniem, tad es piedzimu.
Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
26 Viņš vēl nebija radījis zemi nedz klajumus, nedz sācis pasaules pīšļus;
коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
27 Kad viņš debesis sataisīja, tad es tur biju; kad viņš izplatīja debess velvi pār dziļumiem,
Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
28 Kad viņš padebešus augšām nostiprināja, kad dziļumu avoti krākdami krāca,
коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
29 Kad viņš jūrai lika robežas, ka ūdeņi neplūstu pār viņas malām, kad viņš nostiprināja zemes pamatus:
коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
30 Tad es biju pie viņa tā izdarītāja un biju viņa prieks dienu dienas un līksmojos viņa priekšā vienmēr:
то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
31 Es līksmojos viņa pasaules virsū un mans prieks ir pie cilvēku bērniem.
радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
32 Tad klausiet nu mani, mani bērni; jo svētīgs, kas manus ceļus sargā.
Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
33 Klausiet pamācīšanai un topiet gudri, un neatmetat viņu.
Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
34 Svētīgs tas cilvēks, kas mani klausa, kas kavējās pie manām durvīm dienu no dienas, sargāt manu durvju stenderus;
Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
35 Jo kas mani atrod, tas atrod dzīvību un dabūs žēlastību no Tā Kunga.
Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
36 Bet kas pret mani grēko, tas dara varu savai dvēselei; kas mani ienīst, tie visi līdz mīļo nāvi.“
А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
