Salamana Pamācības 6
1 Mans bērns, ja tu priekš sava tuvākā galvojis un roku devis priekš cita,
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
2 Tad tu esi sasaistīts ar savas mutes valodu un savaldzināts ar savas mutes vārdiem.
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
3 Tad dari jel tā mans bērns, un izglābies, ja tu savam tuvākam rokā esi nācis; ej, meties zemē priekš viņa un spied savu tuvāko;
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
4 Nedod savām acīm miega, nedod savām acīm dusas;
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
5 Izglābies kā stirna no viņa rokas un kā putns no mednieka rokas!
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
6 Ej pie skudras, sliņķi, skaties viņas ceļus un topi gudrs!
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 Lai tai nav valdnieka, ne virsnieka, ne kunga,
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
8 Tā tomēr savu maizi sagādā vasarā, savu barību sakrāj pļaujamā laikā.
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
9 Cik ilgi tu gulēsi, sliņķi? Kad tu celsies no sava miega?
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 Guli maķenīt, snaudi maķenīt, saliec maķenīt rokas miegā;
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 Tad tava nabadzība tev pienāks nākdama, un tavs trūkums, kā apbruņots vīrs.
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
12 Nelieša cilvēks ir tāds negants vīrs, kas staigā ar netiklu muti,
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
13 Met ar acīm, piegrūž ar kājām, zīmē ar pirkstiem.
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
14 Netiklība ir viņa sirdī, viņš domā vienmēr uz ļaunu, saceļ ķildas.
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 Tādēļ viņam nelaime nāks piepeši, viņš ātri taps satriekts un dziedināšanas nebūs.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
16 Šās sešas lietas Tas Kungs ienīst, un tā septītā viņam ir negantība:
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 Lepnas acis, melu mēle un rokas, kas nenoziedzīgas asinis izlej,
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 Sirds, kas negantus nodomus perē; kājas, kas mudīgas uz ļaunu skriet;
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 Viltīgs liecinieks, kas droši melus runā, un kas ķildu ceļ starp brāļiem. -
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
20 Mans bērns, glabā sava tēva pamācīšanu un nepamet savas mātes mācību.
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
21 Sasien to allažiņ uz savas sirds un sien to ap savu kaklu.
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Kad tu staigā, tad tā tevi pavadīs; kad tu apgulies, tad tā tevi apsargās, un kad tu uzmodies, tad tā ar tevi runās;
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
23 Jo pamācīšana ir spīdeklis, un mācība gaišums, un kad pārmāca un rāj, tas ir dzīvības ceļš;
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 Ka tās tev izsargā no negodīgas sievas, no svešas sievietes mīkstās mēles.
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
25 Nekāro savā sirdī pēc viņas skaistuma, un lai viņa tevi nesagūsta ar savām acīm;
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 Jo caur mauku tiek līdz maizes drupekļiem, un vīra sieva tev notvers pat dārgo dzīvību.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 Vai arī uguni var klēpī ņemt, un drēbes nesadegtu?
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
28 Vai uz kvēlošām oglēm var iet un nesadedzinātu kājas?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 Tāpat, kas ieiet pie otra sievas; nesodīts nepaliks, kas to aizskar.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 Zaglim nepiedod vis, ka zog izsalcis, vēderu pildīt.
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
31 Bet pieķerts tas septiņkārt atlīdzinās, visu sava nama padomu tas atdos.
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
32 Kas ar sievu laulību pārkāpj, tam prāta nav; to tik dara, kas sev dzīvību grib nogalināt.
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 Tam būs kāviens un kauns un negods bez gala;
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
34 Jo viņas vīra dusmas iekarsušās netaupīs atriebšanas laikā.
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
35 Tas nebēdās ne par kādu līdzību(izpirkumu), un nebūs miera, cik dāvanu arī nedotu.
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
