Salamana Pamācības 5
1 Mans bērns, ņem vērā manu gudrību, griez savu ausi pie manas mācības,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 Ka tu sargi apdomību, un tavas lūpas glabā atzīšanu.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Jo svešas sievas lūpas pil kā tīrs medus, un viņas mute ir glumāka nekā eļļa;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 Bet gals tai ir rūgts kā vērmeles, un ass kā abējās pusēs griezīgs zobens.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Lai neapdomā dzīvības ceļus, viņas pēdas grozās, ka nezin kur.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Nu tad, bērni, klausiet man un neatkāpjaties no manas mutes vārdiem.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Lai tavs ceļš paliek tālu no viņas, un nenāc tuvu pie viņas nama durvīm,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Ka tu nedod svešām savu jaunības spēku un savus gadus tam briesmīgam,
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 Ka sveši nepieēdās no tava spēka, un tavs grūtais pūliņš nenāk svešā namā,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 Un tev pēcgalā nav jānopūšas, kad tava āda un miesa diltin nodilusi,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 Un tev nav jāsaka: „Ak, kā es esmu nīdējis pamācīšanu, un mana sirds smējusies par rāšanu,
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Un neesmu klausījis sava pamācītāja balsi, un savu ausi neesmu griezis uz tiem, kas mani mācīja!
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Tikko nelaimē vēl neesmu visai(dziļi) iestidzis, pašā draudzes un ļaužu vidū!“
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Dzer ūdeni no savas akas, un tekošu ūdeni no sava avota.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Vai tavi avoti lai iztek laukā, un ūdens upes uz ielām?
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Lai tās tev vien pieder, un nevienam svešam līdz ar tevi.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Tavs avots lai ir svētīts, un tu priecājies par savas jaunības sievu.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Ak kāda tā mīlīga, kā stirna, un daiļa, kā kalnu kaza! Pie viņas krūtīm pieglaudies allažiņ un ar viņas mīlestību ielīksmojies vienmēr!
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Un kādēļ tu, mans bērns, ar citu gribi jaukties un svešas sievietes krūtis apkampt!
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Jo cilvēka ceļi stāv priekš Tā Kunga acīm, un Tas sver visus viņa soļus.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Bezdievīgo gūstīs viņa paša noziegumi, un ar savu grēku saitēm viņš taps saistīts.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Bez pamācīšanas palicis, viņš nomirs, un savā lielā ģeķībā viņš gāzīsies.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
