Salamana Pamācības 31
1 Ķēniņa Lemuēļa vārdi, tā mācība, ko viņa māte tam mācīja.
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 Ak, mans dēls! ak manas miesas dēls! tu manu solījumu dēls.
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Nedod sievām savu spēku, nedz savu ceļu tām, kas ķēniņus samaitā.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Ķēniņiem nebūs, ak Lemuēl, ķēniņiem nebūs vīna dzert, nedz valdniekiem stipra dzēriena iekārot,
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 Ka dzerdami neaizmirst likumus, un nepārgroza tiesu visiem sērdieņiem.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Dodiet stipru dzērienu tam, kas iet bojā, un vīnu, kam noskumusi sirds:
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Tāds lai dzer, ka aizmirst savu nabadzību, un vairs nepiemin savas bēdas.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Atdari savu muti par mēmo un par visiem, kas ir atstāti.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Atdari savu muti, tiesā taisni un nes tiesu nabagam un sērdienim.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Tikušu (tikumīgu) sievu, kas tādu atrod, pāri par pērlēm ir viņas dārgums.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Uz viņu uzticas vīra sirds un labuma tam netrūkst nekāda.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Tā dara tam labu, ne ļaunu visās sava mūža dienās.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Viņa gādā par vilnu un liniem un strādā priecīgām rokām.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Tā ir kā laivinieka laiva, sagādā maizi no tālienes.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Jau pašā naktī tā ceļas un dod barību savai saimei un kalponēm iespriesto tiesu.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 To zemes stūri, ko cerē, tā dabū, no savu roku augļiem tā dēsta vīna dārzu.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Ar spēku tā jož savus gurnus un savas rokas ar stiprumu.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Tā mana, ka viņas pūliņš labi sokas, un gaisma tai neapdziest naktī.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Tā stiepj savu roku pie kodeļa un tver ar pirkstiem ratiņu.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Tā sērdieņus mīlīgi apkampj un pasniedz nabagiem roku.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Savam namam tā nebīstas sniega, jo saime divkārtīgi ģērbta.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Tā sev taisa apsegus, dārgs audeklis un purpurs tai ir apģērbs.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Tai vīrs ir pazīstams vārtos, kad tas sēž ar zemes vecajiem.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Viņa auž linu svārkus un pārdod, un izdod pircējiem jostas.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Stiprums un gods tai apģērbs; tā smejas par nākamo laiku.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Savu muti tā atdara ar gudrību, un uz viņas mēles ir jauka mācība.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Viņa skatās pēc visām sava nama gaitām un neēd savu maizi ar slinkumu.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Viņas bērni pieceļas un teic viņu laimīgu; viņas vīrs, tas to slavē:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 Daudz mātes meitām ir goda tikums, bet tu esi pāri par visām!
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Daiļums viļ un skaistums paiet; dievbijīga sieva, tā ir teicama!
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Teiciet viņu par viņas roku augļiem, un viņas pašas darbi lai viņu ļaudīs teic!
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
