Salamana Pamācības 27
1 Nelielies ar rītdienu; jo tu nezini, ko diena atnesīs.
Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
2 Lai cits tevi slavē un ne paša mute, svešs un ne paša lūpas.
Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
3 Akmens ir grūts un smiltis smagas, bet ģeķa sēras sūrākas nekā abi.
Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4 Nežēlība ir briesmīga lieta un bardzība ir kā plūdi; bet priekš skaudības, kas tur pastāvēs!
Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
5 Labāki skaidri pārmācīt, nekā mīlestība, ko nedabū redzēt.
Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
6 Drauga sitieni nāk no labas sirds, bet viltīga ir nīdētāja skūpstīšana.
Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
7 Paēdis arī tīru medu min pa kājām, bet izsalkušam ikviens rūgtums ir salds.
Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
8 Kā putns, kas savu ligzdu atstājis, tāds ir cilvēks, no dzimtenes aizgājis.
Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
9 Eļļa un kvēpināšana iepriecina sirdi; tāds mīlīgs ir draugs, kas padomu dod no sirds.
Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 Neatstāj savu draugu, nedz sava tēva draugu, un savā bēdu laikā neej sava brāļa namā; labāks ir kaimiņš tuvumā, nekā brālis tālumā.
Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
11 Esi gudrs, mans dēls, tad mana sirds priecāsies, un es varēšu atbildēt saviem nievātājiem.
Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
12 Gudrais paredz nelaimi un paglābjās; bet neprāta ļaudis skrien vien un dabū ciest.
Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
13 „Atņem tam drēbi; jo viņš priekš sveša galvojis, un tā nezināmā vietā ķīlā to.“
Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
14 Ja arī cilvēks no paša rīta skaņā balsī savu tuvāko svētī, to viņam tomēr var pārgriezt par lāstiem.
Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
15 Bez gala pil, kad lietus līst, un rējēja sieva tāda pat.
Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
16 Kas tādu grib valdīt, tas valda vēju un tur eļļu savā rokā.
хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
17 Dzelzs trinās pie dzelzs un cilvēks trinās pie cilvēka.
Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
18 Kas vīģes koku kopj, ēdīs viņa augļus, un kas par savu kungu gādā, taps godā.
Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19 Kā vaigam vaigs atspīd ūdenī, tā cilvēka sirds cilvēkam.
Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни. (Sheol h7585)
21 Kausējams katls sudrabam, ceplis zeltam, un vīrs pēc savas slavas.
Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
22 Ja tu ģeķi piestā ar piestalu putraimos sagrūstu, ģeķība no viņa neatstāsies.
Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
23 Liec labi ziņā savus sīkos lopus un ņem vērā savus ganāmos,
До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
24 Jo mantas nepaliek mūžīgi, nedz ķēniņa kronis uz radu radiem.
бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
25 (Bet) kad siens nopļauts, un jauns zaļums nācis, un zāles uz kalniem salasītas,
Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
26 Tad tev jēri būs apģērbam, un āži par tīruma maksu,
будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
27 Un kazu piena būs diezgan tev un tavam namam par barību un par uzturu tavām kalponēm.
і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
