Salamana Pamācības 25
1 Šie arīdzan ir Salamana sakāmie vārdi, ko Hizkijas, Jūda ķēniņa, vīri ir sakrājuši.
І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
2 Dieva gods ir, kādu lietu apslēpt, bet ķēniņu gods ir, kādu lietu izdibināt.
Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
3 Debess ir augsta, un zeme dziļa, un ķēniņu sirds neizdibinājama.
Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
4 Atšķir sārņus no sudraba, tad tiek kausētājam trauks;
Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
5 Atšķir bezdievīgo nost no ķēniņa, tad viņa goda krēsls ar taisnību top stiprināts.
коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
6 Nelielies ķēniņa priekšā un nestājies lielu kungu vietā.
Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
7 Jo tas ir labāki, ka tev saka: „Virzies augšup!“nekā ka tevi pazemo vareno priekšā, ko tavas acis redz.
бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
8 Nepārsteidzies strīdēties; jo citādi, ko tu galā darīsi, kad tavs tuvākais tevi gānījis.
Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
9 Izšķir pats savas ķildas ar savu tuvāko un neatklāj cita noslēpumu,
Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
10 Ka tevi nerāj, kas to dzird, un tavam kaunam nav gala.
щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
11 Vārds īstenā laikā runāts ir zelta āboli sudraba traukos.
Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
12 Gudrs pamācītājs paklausīgām ausīm ir zelta gredzens un zelta ķēdes.
Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
13 Kā sniega dzestrums pļaujamā laikā, tāds ir uzticams kalps tam, kas to sūta; jo tas atspirdzina sava kunga dvēseli.
Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
14 Kas ar dāvanām lielās melodams, ir kā mākoņi un vējš bez lietus.
Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
15 Ar lēnu garu pierunā valdnieku un ar mīkstu mēli lauž kaulus.
Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
16 Medu atradis, ēd savu tiesu, ka tu pārēdies to neizvem.
Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
17 Reti vien cel savu kāju tuvākā namā, ka viņš tevis neapnīkst un tevis neienīst.
Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
18 Kas pret savu tuvāko dod nepatiesu liecību, ir kā veseris un zobens un asa bulta.
Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
19 Uz neuzticamu paļauties bēdu dienā ir izlūzis zobs un kliba kāja.
Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
20 Kas noskumušai sirdij dziesmas dzied, ir kā kad drēbes novelk ziemas laikā un kā etiķis uz sāls.
Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
21 Kad tavs ienaidnieks izsalcis, ēdini viņu ar maizi, un kad izslāpis, dzirdini viņu ar ūdeni;
Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
22 Jo tā tu sakrāsi kvēlošas ogles uz viņa galvas, un Tas Kungs tev to atmaksās.
бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
23 Ziemelis dzemdē lietu, un glūnētāja mēle skābu ģīmi.
Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
24 Nama augšā kaktiņā dzīvot ir labāki, nekā namā kopā ar rējēju sievu.
Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
25 Laba ziņa no tālas zemes ir dzestrs ūdens izslāpušai dvēselei.
Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
26 Taisnais, kas bezdievīga priekšā lokās, ir sajukusi aka un sajaukts avots.
Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
27 Daudz medus ēst nav labi, un savu paša godu meklēt nav gods.
Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
28 Kas prātu nemāk valdīt, ir izlauzta pilsēta bez mūriem.
Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
