Salamana Pamācības 18
1 Kas ar citiem kopā neturas, tas savu gribu tik meklē, un ir kavēklis visās lietās.
Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 Ģeķim netīk gudra valoda, bet tik vien atklāt savu paša sirdi.
Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3 Bezdievīgam staigā līdz negods un ar apsmieklu kauns.
З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
4 Vārdi cilvēka mutē ir dziļš ūdens, un gudrības avots ir tekoša ūdens upīte.
Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
5 Nav labi bezdievīga vaigu cienīt un nospiest taisno tiesā.
Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 Ģeķa lūpas ieved ķildā, un viņa mute brēc pēc sitieniem.
Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
7 Ģeķa mute sev pašai par postu, un viņa lūpas paša dvēselei par slazda valgu.
Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
8 Lišķa vārdi ir kā saldi kumosi un iet visai pie sirds.
Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
9 Kas laisks pie darba, tas palaidņa brālis.
Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
10 Tā Kunga vārds ir stipra pils; tur taisnais glābjas un top izglābts.
Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11 Bagātam manta ir viņa stiprā pils un viņam šķiet augsts mūris.
Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12 Priekš bojāiešanas cilvēka sirds top lepna, bet pazemība ved godā.
Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
13 Kas atbild, pirms dzirdējis, tas tam par ģeķību un kaunu.
Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
14 Vīra gars panes savas bēdas, bet kad gars izmisis, kas to var panest?
Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
15 Prātīga sirds iemanto atzīšanu, un gudra auss meklē atzīšanu.
Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
16 Dāvanas cilvēkam līdzina ceļu un viņu ved kungu priekšā.
Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
17 Kas pirmais sūdz, tam taisnība; kad nu nāk viņa pretinieks, tad to tirda.
Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
18 Mesli nobeidz ķildas un izšķir varenos.
Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
19 Apkaitināts brālis ir cietāks nekā stipra pils, un ķilda nekā pils vārtu aizšaujamais.
Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
20 No mutes augļiem ikkatrs savu vēderu pildīs, un viņa lūpu padoms to ēdinās.
Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
21 Nāve un dzīvība stāv mēles galā; kā kurš runā, tā tam būs.
Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
22 Kas sievu atradis, tas atradis labumu un mantojis žēlastību no Tā Kunga.
Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
23 Nabags runā lūgdamies, bet bagāts atbild bargi.
Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
24 Citam daudz draugu uz postu; bet ir draugi, kas labāki nekā brālis.
Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
