Salamana Pamācības 17
1 Sauss kumoss ar mieru ir labāks, nekā pilns nams ar kaujamiem, kur ķildas.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 Gudrs kalps valdīs pār netiklu dēlu un dalīs mantojumu starp brāļiem.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 Kausējamais katls sudrabu, un ceplis zeltu, bet Tas Kungs pārbauda sirdis.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 Netiklis klausās uz blēņu valodām, melkulis griež ausi uz neliešu mēlēm.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Kas nabagu apsmej, tas nievā viņa Radītāju, un kas par viņa bēdām priecājās, nepaliks nesodīts.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Sirmgalvju kronis ir bērnu bērni, un bērnu goda rota ir viņu tēvi.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Ģeķiem nepieder augsti vārdi, nedz lielam kungam melot.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 Kam ir ko dot, tam tas ir kā dārgs akmens; kur tik tas griežas, tur labi izdodas.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 Kas grēku apklāj, tas iekopj draudzību; bet kas vainu no jauna aizņem, sarīdina radus.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 Aprāšana vairāk satriec prātīgo, nekā simts sitienu ģeķi.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 Dumpinieks meklē tik ļaunu vien, bet bargs vēstnesis pret viņu taps sūtīts.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Labāki lāču māti sastapt, kurai bērni paņemti, nekā ģeķi viņa ģeķībā.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Kas labu ar ļaunu atmaksā, no tā nama ļaunums neatstāsies.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 Ķildu sākt ir kā ūdens dambi izplēst; pirms sāk jaukties, atstājies.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 Kas bezdievīgu taisno un taisnu pazudina, tie abi Tam Kungam ir negantība.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 Ko palīdz ģeķim maksa rokā, gudrību pirkt, kad jēgas nav.
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 Draugs mīļo ikkatrā laikā, bet brālis piedzen bēdu dienā.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 Tas ir negudrs, kas roku dod galvodams priekš sava tuvākā.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 Kas ķildu mīļo, tas mīļo grēku; un kas savas durvis taisa augstas, tas meklē nelaimi.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 Kam nelieša sirds, tas laba neatradīs; un kam netikla mēle, tas iekritīs nelaimē.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 Kas ģeķi dzemdina, tam tas būs par skumjām, un ģeķa tēvs nevar priecāties.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 Priecīga sirds dziedina vainas, bet sagrauzts gars izkaltē kaulus.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 Bezdievīgais ņem slepeni dāvanas, locīt taisnības ceļu.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 Prātīga cilvēka vaigā ir gudrība, bet ģeķa acis laistās līdz pasaules galiem.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 Ģeķīgs dēls savam tēvam par sirdēstiem, un rūgtums tai, kas viņu dzemdējusi.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 Jau nav labi, taisno sodīt, ne vēl goda vīru sist taisnības dēļ.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 Kas savu muti valda, tam ir samaņa, un kam lēns gars, tas ir prāta vīrs.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Pat ģeķi, kad tik klusu cieš, notur par gudru, un par prāta vīru, kamēr savu muti tur.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
