Salamana Pamācības 1
1 Salamana, Dāvida dēla, Israēla ķēniņa, sakāmie vārdi,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 Atzīt gudrību un mācību, un saprast prātīgu valodu,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 Pieņemties apdomībā, taisnībā, tiesā un skaidrībā,
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 Ka tiem vēl nejēgām tiek samaņa, jauniem atzīšana un apdomīgs prāts.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Kas gudrs, klausīs un pieaugs mācībā, un kas prātīgs, ņemsies labus padomus,
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 Ka izprot sakāmus vārdus un mīklas, gudro valodas un viņu dziļos vārdus.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Tā Kunga bijāšana ir atzīšanas iesākums; gudrību un mācību ģeķi nicina.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Klausi, mans bērns, sava tēva pārmācībai un nepamet savas mātes mācību;
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Jo tas ir jauks krāšņums tavai galvai un zelta rota tavam kaklam.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Mans bērns, kad grēcinieki tevi vilina, tad neklausi!
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Kad tie saka: „Nāc mums līdz, glūnēsim uz asinīm, glūnēsim uz nenoziedzīgo par nepatiesu!
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Mēs atradīsim visādas dārgas mantas, pildīsim savus namus ar laupījumu.
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Tava daļa tev būs mūsu starpā, viens pats maks būs mums visiem.“
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Mans bērns, nestaigā vienā ceļā ar tiem; sargi savu kāju no viņu pēdām;
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Jo viņu kājas skrien uz ļaunu un steidzās asinis izliet.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Bet lai arī tīklu izplāta visiem putniem priekš acīm; tas ir par velti!
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Tā arī viņi glūn uz savām pašu asinīm un glūn uz savu pašu dzīvību.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Tā iet visiem, kas plēš netaisnu mantu; kam šī ir, tam tā paņem dzīvību.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Dieva gudrība skaņi sauc uz lielceļiem, uz ielām tā paceļ savu balsi;
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 Tā izsaucās, kur ļaužu vislielais troksnis; kur ieiet pilsētas vārtos, tā runā savu valodu:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Cik ilgi, nejēgas, jūs mīlēsiet nejēdzību, un smējējiem gribēsies apsmiet, un ģeķi ienīdēs atzīšanu?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Griežaties pie manas mācības! Redzi, es jums došu savu garu un jums darīšu zināmus savus vārdus.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Tādēļ nu, ka es aicināju, un jūs liedzaties, ka savu roku izstiepju, un nav, kas uzklausa,
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 Un jūs visu manu padomu atmetiet un manas pārmācības negribiet;
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Tādēļ arī es smiešos par jūsu postu, es smiešos, kad jums izbailes uzies,
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Kad pār jums izbailes nāks kā auka, un posts jums uzbruks kā vētra, kad briesmas un bailes jums uzies.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Tad tie mani sauks, bet es neatbildēšu, tie mani meklēs agri, bet mani neatradīs,
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Tādēļ ka tie atzīšanu ienīdējuši un Tā Kunga bijāšanu nav pieņēmuši.
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Tiem negribējās mana padoma, tie ir nicinājuši visu manu pārmācīšanu;
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Tādēļ tie ēdīs no sava ceļa augļiem, un būs paēduši no saviem padomiem.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Jo nesaprašu nomaldīšanās tos nokauj, un ģeķu pārdrošība tos nomaitā.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Bet kas mani klausa, tas dzīvos droši, un savā mierā tas ļauna nebīsies.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
